Дана робота створена з метою сприяння подальшому розвитку правової держави в Україні та формування правової свідомості у суспільстві. У роботі надано загальне поняття про міжнародну організацію кримінальної поліції-Інтерпол. Наведено скорочений огляд історії організації, описано систему організації, функції, цілі та завдання, оглянуто та схематично вказано структуру Інтерполу. Охоплено перспективи подальшого розвитку та встановлено приблизне коло питань, які потребують вирішення для успішної діяльності Інтерполу в майбутньому.
Робота розрахована на студентів ВНЗ. Також може бути застосована у практичній діяльності правознавців, адвокатів, суддів, співробітників правоохоронних та інших державних органів.
Дана робота створена з метою сприяння подальшому розвитку правової держави в Україні та формування правової свідомості у суспільстві. У роботі надано загальне поняття про міжнародну організацію кримінальної поліції - Інтерпол. Наведено скорочений огляд історії організації, описано систему організації, функції, цілі та завдання, оглянуто та схематично вказано структуру Інтерполу. Надані відомості про умови і характер проходження служби, складено загальний огляд повсякденної діяльності Інтерполу. Зазначені відомості про регламентацію діяльності міжнародної організації кримінальної поліції в Україні. Охоплено перспективи подальшого розвитку та встановлено приблизне коло питань, які потребують вирішення для успішної діяльності Інтерполу в майбутньому.
Робота розрахована на широке коло читачів, може бути застосована у практичній діяльності правознавців, адвокатів, суддів, співробітників правоохоронних та інших державних органів. Може бути використана як навчальний посібник при вивченні юридичних Дисциплін із міжнародного, адміністративного, кримінального права і процесу, організації судових та правоохоронних органів, кримінології, криміналістики тощо, науковцями у навчальному процесі або при укладанні наукових статей.
При створенні зазначеної роботи були використані матеріали міжнародних, друкованих, офіційних та інтернет-видань, інструктивні роз'яснення міністерств і відомств України та особистий досвід роботи авторів.
Інтерпол - всесвітня найбільша міжнародна поліцейська організація, з 184 державами-учасницями. Таке об'єднання полегшує міжнародну поліцейську співпрацю і допомагає всім організаціям та службам, чия місія полягає в тому, щоб запобігати злочинності або боротися з нею.
Генеральний секретаріат розташований у Ліоні, Франції. Організація використовує п'яти регіональних бюро: в Абіджані, Буенос-Айресі, Харарі, Найробі та Сан-Сальвадорі, бюро у зв'язках з Бангкоком та офісу представника в Організації Об'єднаних Націй. Кожна держава -учасниця має Національне центральне бюро (НЦБ - NCB), укомплектоване висококваліфікованими офіцерами поліції.
Упродовж останніх років співпраця каналами Інтерполу з правоохоронними органами зарубіжних держав інтенсивно розвивалася та удосконалювалась. Обмін інформацією та інші форми взаємодії здійснювалися з правоохоронними органами 184 країн світу.
Найбільш активна взаємодія відбувалась із правоохоронними органами Німеччини, Польщі, Російської Федерації, Словаччини, США, Туреччини, Угорщини, Франції, Чехії.
Міжнародній співдружності треба виробити загальноприйнятну концепцію боротьби з організованою злочинністю, як основу для прийняття та підвищення ефективності міжнародної співпраці.
Для ефективної боротьби з організованою злочинністю правоохоронці повинні враховувати структурні особливості злочинних організацій та способи їхньої діяльності при розробці стратегій політики, законодавства та інших заходів. Характерними ознаками цього явища, хоч вони і не є юридичними або вичерпними за своїм визначенням, є такі: створення угруповань для участі у злочинній діяльності; ієрархічні зв'язки або особисті відносини, які дозволяють ватажкам контролювати дії членів таких груп; застосування насилля, залякування або корупції з метою отримання прибутку та встановлення контролю над територіями і ринками; відмивання незаконних прибутків як для продовження злочинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку; потенційні можливості поширення діяльності на нові сфери і за межі національних кордонів; співпраця з іншими організованими злочинними групами.
Для того, щоб виявити і вміло відвертати організовану транснаціональну злочинну діяльність і боротися з нею, міжнародній співдружності необхідно поглиблювати свої знання про злочинні організації та їхню діяльність. Державам слід займатися збиранням, аналізом і поширенням вірогідних статистичних даних і відомостей про це явище.
Досвід держав, які зіштовхнулись з організованою злочинною діяльністю, і відомості, отримані внаслідок досліджень та аналізу її структурі злочинної діяльності, повинна вивчати кожна країна з метою виявлення корисних керівних принципів, які стосуються матеріального, процесуального і нормативного законодавства та організаційних державних структур, необхідних для викорінення цього явища та боротьби з ним. Державам потрібно як засіб зміцнення можливостей у боротьбі з організованою злочинністю на національному рівні і вдосконалення співпраці на міжнародному рівні передбачити у своєму національному кримінальному законодавстві покарання за участь у злочинних товариствах або за злочинну змову.
Державним структурам необхідно прагнути до створення адекватних структур і потенціалу в усіх ланках системи кримінального правосудця, з тим щоб боротися зі складними операціями організованих злочинних груп, утому числі вживати заходів для зміцнення гарантій проти корупції, залякування і насильства.
Для того, щоб ефективно боротися з організованою злочинністю, держави повинні перебороти кодекс мовчання та залякування, прийнятий у злочинному світі. Потрібно розглянути доцільність застосування таких засобів збору вірогідної інформації, як електронне спостереження, агентурні операції та контрольоване постачання, якщо це передбачено національним правом і якщо при цьому забезпечується повна повага визнаних на міжнародному рівні прав людини і основних свобод, особливо права на недоторканність приватного життя і, за умови забезпечення, у разі необхідності, санкції судового органу або судового нагляду. Потрібно також розглянути питання про заходи, які заохочують членів злочинних організацій до співпраці і надання свідчень, включаючи адекватні програми захисту свідків і членів їхніх сімей та в установлених національними законами межах, пом'якшення для них покарання у випадку їхньої співпраці у ході кримінального процесу.
Регламентаційні заходи, детально викладені нижче, торкаються питань боротьби з відмиванням грошей та злочинних прибутків, а також іншіх адміністративно-правових механізмів, покликаних зміцнювати атмосферу відкритості та непідкупності серед ділових і урядових кіл. їх треба розглядати як превентивні заходи, які мають важливе значення для боротьби зі злочинністю нарівні з використанням засобів кримінального права.
Державні керівництва мають прагнути при необхідності створювати і укомплектовувати спеціальні слідчі підрозділи з осіб, які мають відповідні знання структурних особливостей та методи роботи організованих злочинних угруповань. Також прагнути до забезпечення необхідної підготовки і забезпечення ресурсами для працівників таких підрозділів, з тим щоб вони мали можливість зосередити свої зусилля на збиранні та аналізі оперативної інформації про організовану транснаціональну злочинність.
Великого значення при цьому надаватиметься освітнім програмам із питань моралі та законності, які мають бути розроблені у кожній країні. Здійснення заходів, спрямованих на те, аби підвищити інформованість населення про шкоду, що її завдає організована злочинність, дасть змогу заручитися підтримкою засобів мосової інформації, населення та приватного сектора економіки у спільній боротьбі проти цього зла. Такі заходи мають вживатися на національному та міжнародному рівнях.
Необхідно запроваджувати належне відшкодування або виплати компенсації жертвам організованої злочинності, виходячи з положень Декларації «Про основні принципи правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою», прийнятої Генеральною Асамблеєю у її резолюції 40/34 від 29 листопада 1985 року.
ООН та іншим відповідним глобальним та регіональним організаціям слід у разі необхідності розробити практичні моделі та практичні керівні принципи щодо матеріального та процесуального законодавства, спираючись на досвід і знання держав та відповідних організацій. ООН та згадані організації мають також надавати державам на їх прохання допомогу у перегляді та оцінці їхнього законодавства, а також у плануванні і здійсненні реформ, беручи до уваги існуючу практику та культурні, правові і соціальні традиції.
Здатність організованої транснаціональної злочинності переміщувати свою діяльність із однієї країни в іншу і поширювати масштаби своїх операцій у міру виявлення нових можливостей вимагає, щоб держави забезпечували наявність основних компонентів функціональної системи міжнародної співпраці.
Оскільки відсутність відповідних механізмів співпраці різко знижує ефективність спільних зусиль, державам у разі необхідності треба розвивати і вдосконалювати канали двосторонньої та багатосторонньої допомоги. У зв'язку з цим необхідно більш широко застосовувати «типові» договори і відповідні регіональні міжнародно-правові документи та сприяти такому застосуванню.
Необхідно прагнути до повного здійснення умов двосторонніх і багатосторонніх конвенцій та угод про видачу злочинців з метою забезпечення дотримання усіх їхніх положень та ефективного виконання запитів (надання взаємної правової допомоги).
Державним органам треба удосконалювати практику застосування чинних угод за допомогою неформальних і оперативних механізмів, наприклад, шляхом обміну документами, в яких роз'яснюються національні процедури, призначення «центральних органів» для надання взаємної правової допомоги або «органів за контактами» для оперативного реагування на запити про створення спільних цільових груп, визначення слідчих методів, обміну інформацією про передову технологію, застосовувану у слідчій роботі, яка випрадала себе на практиці.
Потрібно заохочувати розвиток базових засобів збирання відомостей, дотримуючись при цьому прав людини і свободи індивіду. Використовувати співробітників зв'язку, з тим щоб сприяти збиранню і поширенню оперативної інформації в інших країнах, а також розвитку інших форм співпраці.
Визнаючи значення регіональних підходів, державні органи повинні вживати заходів до попередження розширення операцій організованих злочинних груп, що діють у тому чи іншому регіоні. Також продовжувати сприяти втіленню в життя регіональних стратегій.
Правоохоронним структурам необхідно зміцнювати заходи з технічної співпраці, спрямовані на надання країнам, що розвиваються, та країнам, які переживають перехідний період, на їх прохання допомоги у розширенні потенціалу їхніх правоохоронних і судових систем.
Країни мають забезпечувати потрібну координацію заходів з двосторонньої та багатосторонньої технічної співпраці, зтим щоб виключити часткове або повне дублювання зусиль.
Організації Об'єднаних Націй потрібно у відповідності до запитів розвивати технічну співдружність і сприяти її розвитку, включаючи проведення систематичного обміну досвідом та інформацією, відповідну підготовку співробітників поліції та судовихорганів.атакож використання ефективних контрзаходів. Особливе значення мають такі галузі:
а) розробка законодавства у тих країнах, системи кримінального права яких ще не передбачають заходів боротьби з організованою злочинністю;
б) організація спеціальних навчальних курсів для співробітників поліції, прокурорів, суддів і всіх тих посадових осіб, які забезпечують технічну підтримку слідчим органам;
в) збирання, аналіз та обмін інформацією про злочинні організації з урахуванням діяльності інших відповідних міжурядових організацій.
Юридичним установам треба розглядати питання про подальшу розробку міжнародних документів, ґрунтуючись на позитивному досвіді і результатах, досягнутих у процесі розробки і здійснення чинних двосторонніх та багатосторонніх угод із широким колом учасників. Розробка таких міжнародних документів сприяла б досягненню більшого рівня погодження національних законодавств у питаннях, які стосуються введення кримінальних покарань за участь в організованій транснаціональній злочинній діяльності, вжиття більш ефективних заходів у галузі кримінального правосуддя та розширення використання механізмів взаємної допомоги і видачі злочинців.
Зокрема, необхідно розглянути практичні аспекти розробки більш ефективних засобів та правових документів, наприклад, типових угод про технічну співпрацю, керівництв зі співпраці поліцейських і судових органів, методів налагоджування регулярного обміну інформацією та іншими повідомленнями, а також баз даних для зберігання і оновлення інформації. Такі документи могли б прийматися у вигляді меморандумів про домовленості, аналогічних вже підписаним окремими країнами у галузі міжнародного обігу наркотиків.
Потрібно забезпечити, щоб боротьба з організованою транснаціональною злочинністю велася на основі стратегій, спрямованих на підрив економічної могутності злочинних організацій, що потребує вжиття належних кримінально-правових заходів, зокрема, введення відповідних санкцій та процедур винесення вироків і створення адекватних регла-ментаційних механізмів.
Представницькі органи держав повинні розглянути питання про необхідність застосування кримінального покарання за відмивання прибутків від злочинної діяльності, з тим щоб перешкодити накопиченню організованими злочинними угрупованнями великих активів та їх прагненню відмивати прибутки та інвестувати їхню легальну комерційну діяльність. Ревізійним та податковим структурам держав треба розглянути питання про вжиття превентивних заходів, які дозволятимуть чітко фіксувати фінансове становище власників компаній і отримувати точну інформацію про придбання та передачу власності, забезпечувати дотримання суворих етичних норм у діяльності державної адміністрації, підприємницького сектора, фінансових установ і відповідних фінансових кіл, а також сприяти співпраці між органами, що відповідають за регулювання діяльності фінансового та економічного секторів та органами, які забезпечують дотримання кримінального законодавства.
Представницьким органам необхідно розглянути питання про вжиття законодавчих заходів, які передбачали б конфіскацію або арешт незаконних прибутків, розподіл вилучених прибутків з урахуванням потреб, а також про застосування таких тимчасових механізмів, як заморожування та арешт активів, при належній повазі інтересів сумлінних третіх сторін. Державам, якщо це відповідає основним принципам їхніх правових систем, слід також розглянути можливість часткового розподілу вилучених активів, завжди на основі судових або інших юридичних процедур конфіскації або арешту грошових сум, які перевищують кошти, отримані у зв'язку з даним злочином, за яким було винесено судове рішення.
Парламентам держав потрібно розглянути питання про вжиття законодавчих і регламентаційних заходів, які дозволяють обмежити фінансову таємницю, з тим щоб сприяти ефективній боротьбі з відмивання грошей і розвитку міжнародної співпраці. Такі заходи повинні також передбачати обов'язкове застосування правила «знай свого клієнта», а також виявлення і надання інформації про підозрілі фінансові угоди, забезпечуючи при цьому повне звільнення представників фінансових установ від будь-якої відповідальності за сумлінне надання інформації про такі угоди, за винятком грубої недбалості. Крім того, державам слід вживати заходів, спрямованих нате, щоб перешкоджати перенесенню операцій з відмивання грошей із суворо контрольованих банків у неконтрольовані комерційні та професійні організації, які надають фінансові послуги. З цією метою у державах треба забезпечувати проведення теоретичних і прикладних досліджень з виявлення тих комерційних організацій, які можуть бути використані для відмивання грошей і для визначення доцільності поширення вимог про надання інформації та інших вимог на інші можливі сфери економічної діяльності, крім того, діяльності банківських і фінансових установ.
Організації Об'єднаних Націй та іншим глобальним та регіональним міжнародним організаціям і механізмам, у тому числі Цільовій групі з фінансових заходів, Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерпол, Міжамериканській комісії з боротьби зі зловживаннями наркотичними засобами (КІКАД), Організації американських держав, Раді Європи, Європейському союзу, Раді міністрів внутрішніх справ арабських держав та Секретаріату Співдружності націй, які відіграють активну роль у боротьбі з відмиванням грошей, потрібно об'єднати свої зусилля з метою зміцнення загальних стратегій регламентаційних і правоохоронних стратегій у цій галузі.
Організаця Об'єднаних Націй має надавати допомогу державам в оцінці потреб, розробці договорів і розвитку інфраструктури та людських ресурсів у галузі кримінального правосуддя шляхом надання технічної допомоги окремим країнам на їх прохання, спираючись на досвід і сприяння всіх своїх інститутів та інших відповідних органів, включаючи Міжнародну науково-професійну консультативну раду програми Організації Об'єднаних Націй у галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя.
Правоохоронним органам потрібно вжити необхідних заходів у відповідності до глобального плану дій проти організованої транснаціональної злочинності для його практичної реалізації у максимально широких масштабах на національному, регіональному та міжнародному рівнях. Тільки за 2004 р. із використанням можливостей Інтерполу розшукано 125 осіб, які переховувалися від органів попереднього розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та перебували у міжнародному розшуку. 51 злочинця, якого розшукували правоохоронні органи України, знайдено за кордоном, а саме: в Польщі- 14, Росії- 11, Ізраїлі - 5, Німеччині та Чехії - по 4, Іспанії та Португалії - по 3, Угорщині - 2, Білорусі, Вірменії, Греції, Італії та Франції по - 1. 74 злочинця, розшукувані правоохоронними органами зарубіжних країн, знайдено в Україні. Серед них: розшукувані правоохоронними органами Росії - 23 особи, Чехії- 18, Молдови - 14, Польщі - 13, Греції, Іспанії, Німеччини, Португалії, Румунії та Угорщини - по 1.
За сприянням робочого апарату НЦБ Інтерполу екстрадовано 251 особу, розшукувану правоохоронними органами України та держав-учасниць Інтерполу з метою притягнення до кримінальної відповідальності. Зокрема, в Україну було екстрадовано 169 осіб, розшукуваних органами досудового слідства та судами України, які ухилялися від кримінальної відповідальності та були затримані правоохоронними органами зарубіжних країн, зокрема, з Росії - 145, Польщі - 13, Білорусі - 6, Молдови - 2, Іспанії, Нікарагуа та Португалії - по 1.3 України екстрадовано 82 злочинці, зокрема, до Російської Федерації - 42 особи, Молдови - 17, Білорусі - 4, Азербайджану, Латвії, Литви - по 3, Німеччини, Польщі та Узбекистану -по 2, Вірменії, Словенії, Туркменістану, Хорватії - по 1. Організовано депортацію до України 5 осіб, а саме: із Ш веції - 2, Ізраїлю, Польщі та США -по 1 особі. Встановлено місцезнаходження 15 осіб громадян України, які значилися безвісти зниклими, а саме: на території Росії - 4 особи, Чехії - 3, Австрії та Іспанії - по 2, Греції, Молдови, Словенії та Туреччини -по 1; встановлено також 4 особи, які втратили зв'язок із близькими родичами, а саме: на території Австрії, Латвії, Литви та Німеччини - по 1. Робочим апаратом НЦБ Інтерполу спільноз Міністерством юстиції України організовано також передачу до України 5 осіб - громадян України, засуджених судовими органами зарубіжних країн за скоєння злочинів, для подальшого відбування покарання.
У сфері організації співпраці правоохоронних органів України та зарубіжних держав щодо протидії злочинам економічної спрямованості було встановлено:
- 68 фактів використання суб'єктами підприємницької діяльності України реквізитів неіснуючих зарубіжних компаній при поданні звітності про фінансово-господарську діяльність (з метою скоєння злочинів, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) коштів, ухиленням від сплати податків тощо);
- 15 фактів здійснення фіктивних зовнішньоекономічних операцій суб'єктами підприємницької діяльності України;
- 14 фактів використання підроблених грошей, незаконного обігу цінних паперів, а також незаконного використання електронно-платіжних засобів.
У ході боротьби з крадіжками транспортних засобів розшукано 271 автотранспортний засіб (260 автомобілів, які були заявлені як викрадені за кордоном, 11 - викрадених на території України).
Робочим апаратом НЦБ Інтерполу було зроблено суттєві кроки для поглиблення співпраці з правоохоронними органами зарубіжних держав. Так.уперіодз 12до 14травня 2004 рокуумісті Києві було проведеною Європейську регіональну конференцію Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, в якій брали участь керівники та представники правоохоронних органів 46 країн Європи, а також представники ООН, Європолу, ОБСЄ, Ради Європи, Єврокомісії, Південно-Східної Європейської Ініціативи.
Під час вказаної конференції розглядалась низка питань стосовно стратегії діяльності Інтерполу в Європі, удосконалення організації роботи окремих Національних центральних бюро, банків даних Інтерполу, а також позитивний досвід правоохоронних органів країн - учасниць Інтерполу в боротьбі з тероризмом та його фінансуванням, торгівлею людьми, «відмиванням» грошей, злочинами проти інтелектуальної власності.
Проведення в Україні 33-ї Європейської регіональної конференції Інтерполу значною мірою сприяло покращенню організації міжнародної співпраці правоохоронних органів України та інших держав Європи у боротьбі з міжнародною злочинністю, підвищенню іміджу нашої держави у світі, а також процесу інтеграції України до європейського співтовариства.