Політологія
Сутність і походження глобальних проблем сучасності
Однією з найважливіших рис сучасного світового розвитку є дедалі помітніший вплив на життя людей різних країн, на всю систему міжнародних відносин проблем, які одержали назву "глобальні". Що ж охоплюється поняттям "глобальні проблеми"? Які характерні ознаки дають підстави говорити про них як про особливе явище, що стосується всього людства? Запитання на перший погляд здаються дивними, навіть надуманими, насправді ж — вони посутні і зовсім не прості. А тому відповіді на них важливі не тільки в теоретичному, а й у практичному плані. Адже від того, які саме проблеми буде визнано глобальними, якою мірою буде пізнано їхню природу, багато в чому залежить і вибір рішень, а отже, й доля людства, майбутнє цивілізації.
Поняття "глобалізм" походить від франц. global, що означає "загальний, всесвітній", утвореного від лат. globus — куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю. Цей термін із 60-х років 20 ст. набув значного поширення для позначення найважливіших і невідкладних загальнопланетарних проблем сучасності, які стосуються всього людства.
У науковій літературі дуже довільно трактується коло глобальних проблем. У деяких працях існує тенденція безмежно розширювати це коло. Часом здається, що взагалі всі наявні природничо-наукові, науково-технічні й соціальні проблеми є глобальними, хоч ні за природою, ні за масштабами вони не мають нічого спільного зі світовими процесами, а стосуються лише окремих регіонів чи навіть окремих країн. У цьому випадку саме поняття "глобальні проблеми" втрачає сенс, стає дуже розпливчастим, майже синонімом усіх проблем, які стоять перед людством.
Простежується й протилежне прагнення — довільно звузити коло глобальних проблем, зводячи всю їхню багатоманітність до кількох, які склалися, по суті, на найперших етапах вивчання цих проблем (екологічної безпеки, відвернення ядерної загрози тощо).
Не вдаючись у полеміку щодо цих підходів, будемо уникати крайнощів. Але для цього потрібно визначити умови, критерії віднесення тих чи тих проблем до глобальних, ті спільні характерні ознаки, які відрізняють їх від безлічі інших проблем сучасності.
До числа глобальних належать проблеми, які:
1) за своєю сутністю зачіпають інтереси, а в перспективі — і майбутнє всього людства (це проблеми загальнолюдського значення);
2) набувають усесвітнього характеру, тобто виявляють себе як об´єктивний чинник розвитку суспільства в усіх регіонах світу (це проблеми загальнопланетарного масштабу);
3) загрожують усьому людству в разі, якщо їх не буде своєчасно вирішено (це проблеми, які безпосередньо впливають на майбутнє роду людського);
4) вимагають для вирішення об´єднання зусиль усіх держав і народів (це проблеми природничо-наукові, науково-технічні й соціально-політичні, які неможливо вирішити в місцевому або регіональному масштабі).
Отже, акцент тут зроблено на таких головних ознаках глобальних проблем:
а) їхній загальнолюдський характер; б) масштабність; в) надзвичайна гострота; г) необхідність колективного вирішення.
Виходячи із запропонованих критеріїв, можна визначити глобальні проблеми як такі, що мають загальнолюдський зміст і планетарний масштаб. їхня невирішеність, загострення приховують у собі загрозу загибелі цивілізації, а розв´язання потребує спільних зусиль усього людства.
До глобальних проблем треба передусім віднести такі: екологічну (захист навколишнього середовища), демографічну і продовольчу; сировинну й енергетичну; мирне освоєння космосу і надр Світового океану; подолання відсталості (економічної, культурної, освітянської, медичної та ін.) слаборозвинених країн; ліквідація найнебезпечніших хвороб; боротьба зі злочинністю, наркоманією та іншими соціальними явищами, включаючи міжнародний тероризм; убезпечення від воєнної (особливо ядерної) загрози, роззброєння і зміцнення миру; вдосконалення системи інформації й комунікацій тощо.
Відомо, що історія природи й історія людей зумовлюють одна одну. Більше того, сама людина є частиною природи. Тому глобальні проблеми нашої епохи — закономірний наслідок їхніх взаємовідносин, усього розвитку людства. Мається на увазі, з одного боку, розвиток відносин між людиною і природою, а з іншого — суспільний розвиток. Кожна з цих проблем породжена комплексом специфічних причин, зумовлених специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, а також специфічною суспільною формою, політичними, юридичними, ідеологічними та іншими сферами відносин. Отже, людство розвивається в рамках двох взаємопов´язаних систем: "людина — природа" і "людина — суспільство". І саме діяльність у цих системах зумовлює перспективи розвитку цивілізації і масштаби загальнопланетарних проблем.
Слід зауважити, що з проблемами, які ми йменуємо нині глобальними, людство зіткнулося ще за часів своєї молодості, але в локальному (чи регіональному) масштабі, і вже тоді змушене було шукати шляхи, як розв´язати їх. Домагаючись свого панування над природою, людина з плином часу все більше і більше порушувала природну рівновагу. Однак природа тоді ще справлялася з цими порушеннями, відновлювала знехтуваний людиною "порядок". Завдяки цьому гармонія між людиною і природою до певного часу зберігалася. Але в міру розвитку продуктивних сил людина дедалі більше оволодівала мистецтвом боротьби зі стихійними силами природи, добиваючись таких змін природи, які б відповідали її зростаючим потребам. Докорінні зміни за сутністю й за формою їхніх взаємовідносин відбулися в переходу від кочового скотарства до осілості й землеробства, тобто від збиральництва до виробництва продуктів. Із цього часу природа перетворюється на предмет і знаряддя життєдіяльності людини. Водночас прогрес у розвитку продуктивних сил супроводиться й негативними результатами, шкідливими та навіть згубними як для природи, так і для людини.
"Перемоги" над природою ставали все більше пірровими. Достеменно відомі історичні приклади, коли, скажімо, в Месопотамії (Межиріччі), Греції, Малій Азії, Північній Італії та інших місцях викорчовували ліси для одержання орної землі. Люди не знали, що тим самим вони поклали початок нинішньому запустінню цих країн, бо на великих площах, де вирубано ліси, менше назбирується та зберігається вологи. І таких прикладів із стародавньої історії немало. А період середньовіччя, потім промислової революції нового часу, а тим більше епоха сучасної НТР, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, дали тисячі прикладів подібного типу, тільки в багатьох випадках значно трагічніших за своєю сутністю. І що характерно — самостійно справитися з такого роду травмами природа тепер уже не може. Отже, йдеться про глибинні суперечності людини й природи, які все більше набувають характеру катастрофічності. При цьому шкода, яку завдає людина природі, характерна для будь-якої соціальної системи.
Як бачимо, глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого як наслідок споживацького ставлення людини як до людини (головної продуктивної сили), так і до природи як до об´єкта експлуатації незалежно від цілей такої експлуатації: чи заради задоволення потреб, чи заради надприбутків.
Усе та ж соціальна мета — нажива — породжувала нестримну, хижацьку експлуатацію природи, зумовила розгортання НТР. А це в свою чергу викликало ще одну причину, яка призвела до перетворення даних проблем у глобальні, адже в епоху НТР людина стає досить потужною і впливовою геологічною силою. Вона ставить під свій контроль такі сили природи, які, позбувшись цього контролю, можуть покласти (і вже кладуть) початок гігантським катаклізмам на Землі.
Названі суперечності — не єдине джерело глобальних проблем. Такі проблеми виникають і в системі суспільних відносин, прискорюючи або ж, навпаки, уповільнюючи вирішення проблем і конфліктів. Соціальні й національні конфлікти загострюють суперечності між людиною, суспільством і природним середовищем, надають глобального характеру інтерсоціальним проблемам (проблема війни та відвернення її; проблема відсталості колишніх колоніальних країн і подолання її). Інакше кажучи, можливості вдосконалення взаємозв´язку людини з природою залежать не лише від розвитку матеріальної бази та техніко-економічних умов виробництва, а й значною мірою від характеру суспільних відносин.
Нарешті, перетворення означених проблем на глобальні пов´язане з процесом інтернаціоналізації виробництва, обміну, НТР. Проблеми, які раніше проявлялися в місцевому чи регіональному масштабі, набули тепер справді глобального характеру (проблеми наслідків НТР, освіти й культури, народонаселення й охорони здоров´я, природних ресурсів, енергетики, продовольства, екології).
Таким чином, глобальні проблеми мають подвійний, соціоприродний характер. Вони водночас і природні, і соціальні. При цьому останній елемент нині відіграє вирішальну роль.
Глобальні проблеми мають різне походження і відображають різні сфери життєдіяльності людей. В одному випадку йдеться про рівень розвитку продуктивних сил, в іншому — про стан і якість навколишнього середовища; у третьому — про кардинальні питання світової політики, міжнародних відносин; у четвертому — про стосунки людей і суспільства тощо. Водночас усі вони тісно взаємопов´язані, впливають одна на одну, .мають системний характер. Сферою їхньої дії стала вся планета, усі країни й регіони, і жодна з них не може бути вирішена незалежно від інших. Наприклад, голод, злидні не можна подолати без зростання продуктивності праці, без збільшення виробництва продовольства, без проведення активної демографічної політики; а можливість вирішити ці проблеми у свою чергу залежить від політики розрядки й роззброєння, вивільнення значних економічних ресурсів, від зміни світових економічних відносин, від освоєння багатств Світового океану. Водночас посилення воєнної небезпеки, гонка озброєнь неминуче ускладнює сировинну, енергетичну, екологічну, демографічну та інші проблеми. А конструктивне розв´язання однієї з них створює сприятливі умови для вирішення інших. Скажімо, захист навколишнього середовища тісно пов´язаний із забезпеченням населення паливно-енергетичними ресурсами, а відвернення нової світової війни неможливо відділити від освоєння космічного простору. Ось чому недооцінка навіть однієї з цих проблем неприпустима, оскільки може викликати ланцюгову реакцію загострення інших.
За характером і ступенем впливу на суспільне життя глобальні проблеми не рівнозначні. Серед них можна виділити ті, які в міру свого загострення дедалі більше набувають політичного забарвлення. Зумовлені розвитком матеріального виробництва, вони постійно зазнають впливу не тільки політичних, а й економічних, науково-технічних, воєнних, ідеологічних, національних та інших чинників, процесів і явищ, які виникають у системі міжнародних відносин. У ній під впливом глобальних проблем виникає відносно самостійна, цілісна сфера всеохопних політичних зв´язків у процесі політичної діяльності. Глобальні політичні відносини формуються на міжнародній арені без єдиного центру політичної влади і являють собою рівнодійну взаємозв´язків усіх рівноправних і суверенних держав, які розвиваються в умовах боротьби і співробітництва, незгод і компромісів, скептицизму й довіри, негативізму й конструктивізму, напруження й розрядки.
Ще однією рисою глобальних проблем можна вважати їхній динамізм, можливість як збільшення, так і зменшення їхньої кількості, а також посилення або послаблення гостроти однієї з них.
Справді, з розвитком наукових знань, техніки і технології будуть освоюватися нові методи контролю за природними процесами, нові методи впливу на ці процеси. До кола використовуваних включатимуться нові типи синтетичної сировини. Будуть освоюватися Світовий океан і Космос. І кожне з цих звершень, а перелік їх можна продовжувати до нескінченності, породжуватиме нові проблеми у стосунках між людиною і природою. З урахуванням темпів інтернаціоналізації економічних і соціально-політичних процесів немало з цих проблем з часом, певно, набудуть глобального характеру.
Водночас розвиток тих самих науково-технічних знань, прогрес виробництва, розвиток міжнародного співробітництва сприятиме вирішенню деяких із наявних нині глобальних проблем, а також тих, які виникатимуть згодом.
Таким чином, динаміка глобальних проблем матиме суперечливий перебіг. Але ризикнемо припустити, що людство зуміє вирішити вибухонебезпечні проблеми і покладе край їхньому загостренню, зуміє послабити гостроту деяких із них. Але для цього важливо вчасно оцінити ті проблеми, які можуть набути глобального характеру, і своєчасно виробити реакцію суспільства на питання, що виникають у цьому зв´язку. Поки що ми увесь час запізнювалися з такою оцінкою.
До числа перешкод об´єктивного характеру слід віднести ті обставини, що по самій суті глобальні проблеми зачіпають усе людство в цілому, а тому й вирішення їх передбачає дії в загальносвітовому масштабі. Слід враховувати й їхню наукову, технологічну, а іноді й соціально-політичну складність, обмаль і недосконалість у низці випадків науково-технічних напрацювань. Ці обставини варто брати до уваги, оскільки з часом самі глобальні проблеми еволюціонізують, інколи набуваючи досить несподіваних поворотів. Так, наприклад, зміна екологічних систем під впливом виробничої діяльності людини йде значно швидшими темпами, ніж їхній розвиток у природному стані. Змінюються біогеохімічні цикли, порушуються водний і енергетичний баланси, дає збої механізм регулювання чисельності популяцій і т. ін. Усе це породжує непередбачувані наслідки.
Стосовно чинників суб´єктивного характеру слід зауважити, що далеко не все можливе робиться для екологізації промислового виробництва. Розроблення великих проектів не завжди супроводиться відповідним прогнозуванням наслідків техногенних перетворень або самі прогнози не беруться до уваги. Поза увагою як проектувальників, так і виробників залишаються такі проблеми, як утилізація відходів, рекультивація земель, біологічне очищення використаних вод тощо.
Зрозуміло, що єдиною умовою вирішення (хоч би частково) або пом´якшення гостроти глобальних проблем є об´єднання зусиль усього міжнародного співтовариства. Але, виходячи із складності глобальних проблем, їхнього динамічного характеру, можна припустити, що й спільні зусилля держав не так швидко приведуть до повсюдного й повного вирішення їх. Зокрема, дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних і енергетичних ресурсах зумовлять на найближче десятиріччя загострення цих проблем, а господарська діяльність більшості країн світу поки що не дає змоги домогтися повсюдного поліпшення екологічної ситуації.
Загострення глобальних проблем сучасності підвело цивілізацію до критичної межі. Історичний процес вступив у фазу відносної непередбачуваності. Ключовими тут є відвернення екологічної катастрофи, піклування про міжнародну безпеку, демографічний вибух, наростаюча нестача продовольчих, сировинних, енергетичних та інших ресурсів.