• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Бюджетна система України

11.4. Фінансове забезпечення соціально-культурних закладів і установ

Результатом діяльності соціально-культурних закладів і установ є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг у формі нематеріальних благ і послуг галузями освіти, науки, культури, мистецтва, охорони здоров´я тощо. Фінансування соціально-культурних закладів і установ значною мірою залежить від рівня продуктивності праці у суспільстві: чим він вищий, тим більше можливостей є для спрямування фінансових ресурсів у соціальну сферу. Водночас розвиток соціальної сфери відіграє значну роль в утворенні ВВП. Як стверджує академік НАН України А.Чухно, починаючи з другої половини XX ст. науково-технічний прогрес забезпечує приблизно 70% приросту виробництва.

Сучасна економіка і суспільство докорінно відрізняються від попередніх. Це такий науково-технічний рівень виробництва і продуктивності праці, за якого при порівняно невеликій зайнятості матеріальне виробництво повністю забезпечує матеріальні потреби, а основна маса зайнятих зосереджена у соціальній сфері, яка задовольняє освітні, культурні, духовні потреби людей та їх всебічний розвиток. Уже зараз промисловий комплекс США функціонує завдяки лише 10% зайнятих, а у сільському господарстві 2,5% працюючих. Близько 80% зайнятих припадає на соціальну сферу — галузі, які забезпечують всебічний розвиток людини.

Розвиток техніки і технології виробництва збільшує вимоги до людини, до її освіти, професійної підготовки, майстерності. У відповідності з цим виникає потреба у підвищенні освітнього рівня і удосконалення професійного навчання, що, у свою чергу, потребує відповідного фінансування.

У даний час нематеріальні блага і послуги соціально-культурних закладів і установ надаються споживачам безоплатно або за плату. Але і у першому, і у другому випадках вони отримають грошову оцінку на рівні витрат соціально-культурних закладів і установ. Джерелом фінансування витрат на створення безоплатних нематеріальних благ і послуг є кошти, виділені для цих установ і закладів з бюджетів різних рівнів, а джерелом фінансування витрат при створенні платних нематеріальних благ і послуг є доходи, отримані від їх реалізації у формі виручки.

Характер створення нематеріальних благ і послуг та джерела формування засобів для їх відтворення визначаються фінансово-господарською діяльністю соціально-культурних закладів і установ. При безоплатному наданні нематеріальних благ і послуг організація діяльності здійснюється на кошторисному фінансуванні, а діяльність цих закладів і установ, що надають споживачам нематеріальні блага і послуги за плату, здійснюється на засадах комерційного розрахунку.

Основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, є кошторис доходів і видатків соціально-культурних закладів і установ. На його основі визначається обсяг і спрямованість коштів соціально-культурних заходів і установ для виконання своїх завдань і функцій та досягнення цілей, запланованих на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України. Він включає дві складові:

- загальний фонд, який містить показники обсягу надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд, який містить показники обсягу надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов´язаних із виконанням установою основних функцій.

Формування доходів спеціального фонду кошторису відбувається на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом, що передбачається на наступний рік. За основу для визначення планового надходження зборів та платежів до спеціального фонду бюджету беруться такі показники, як обсяг надання тих чи інших послуг за відповідними розрахунковими показниками (площа приміщень та вартість устаткування, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися відповідно до чинного законодавства. Спеціальний фонд кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямками використання.

Якщо у процесі визначення установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на проведення заходів спеціального призначення, установа повинна передбачити спрямування такого перевищення зазначених коштів на пріоритетні заходи, необхідні для виконання основних функцій, але недостатньо забезпечені видатками загального фонду.

Невід´ємною частиною кошторису є план асигнувань. Він затверджується разом з кошторисом. Для забезпечення своєї діяльності бюджетна установа складає індивідуальний кошторис і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

В основу кошторисних розрахунків закладаються планові показники діяльності установи, що обслуговують контингенти (кількість учнів, навчальних груп або класів у навчальному закладі, кількість ліжок у лікувальних установах тощо). При цьому враховується період функціонування протягом року, що дає можливість використовувати комплексні натуральні показники у формі кількості ліжко-днів у лікарнях, діто-днів у дитячих установах та інші показники. Вони служать розрахунковими одиницями. Грошові витрати на розрахункову одиницю визначаються відповідно до норм, які забезпечують функціонування і розвиток бюджетної установи.

Складовим елементом розрахунку обсягу витрат при кошторисному плануванні є грошова норма. Вона відображає у грошовому виразі міру задоволення конкретної потреби. Тому необхідною умовою удосконалення планування видатків соціально-культурних закладів і установ є розробка науково обґрунтованих індивідуальних норм витрат, які служать основою для розробки укрупнених, а потім і зведених фінансових норм. У даний час для зведеного бюджетного планування застосовуються норми, які встановлюються на основі звітних даних за минулий період. Вони здебільшого відображають різні рівні витрат у територіальному розрізі. Водночас норми мають забезпечувати рівні можливості для функціонування установ і закладів, що діють у порівняно однакових умовах.

Проекти індивідуальних кошторисів складаються бюджетними установами і розглядаються вищим органом до затвердження відповідного бюджету. Кошторис затверджується після затвердження в бюджеті асигнувань для фінансування даної установи (закладу).

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів перевіряють правильність складання і затвердження кошторисів і планів асигнувань. Одним із найважливіших завдань підвищення ефективності використання ресурсів, що виділяються на утримання соціально-культурних установ, є послідовне впровадження самофінансування. Для цього в Україні сформовані необхідні економічні передумови, що вимагають відповідних організаційних змін, насамперед у сфері фінансового планування. Сучасні масштаби та рівень діяльності соціально-культурних установ суттєво змінюють співвідношення джерел фінансування витрат. При переважанні бюджетних асигнувань у структурі фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні цих установ, зростає частка позабюджетних джерел.

В останні роки спостерігається зростання інвестування суб´єктів господарювання в народну освіту, підготовку кадрів, охорону здоров´я, науку і культуру. Це зумовлено необхідністю посиленого впливу соціально-культурних закладів і установ на розвиток людини -однієї з основних складових продуктивних сил, і через неї — на процес відтворення.

Найбільший обсяг позабюджетних коштів мають у своєму розпорядженні вищі навчальні заклади. Вони становлять нині більше 40 відсотків загальної суми фінансових ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові, науково-дослідні роботи, за проведення курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу електронно-обчислювальної техніки, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.

Діяльність соціально-культурних установ і закладів та формування їх фінансових ресурсів виходить за межі, відведені бюджетними можливостями, зокрема:

— розширення сфери їх діяльності зумовлюють відповідні зміни структури фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні цих установ;

—обмеження бюджетних ресурсів та збільшення позабюджетних коштів не передбачають їх взаємозв´язку та узгодження у фінансовому плануванні і практичному використанні;

—діючий порядок планування обмежує можливості раціонального й ефективного використання фінансових ресурсів, запровадження прогресивних норм і нормативів та дотримання режиму економії.