Економічна історія
Інтеграційні процеси
Інтеграційні процеси у країнах третього світу здійснюються передусім на регіональній основі у Латинській Америці, Азії, Африці, на Близькому і Середньому Сході. Рух до регіональної єдності відбувається поки що повільно, наштовхуючись на перепони об´єктивного і суб´єктивного характеру, Найбільшої ефективності економічного співробітництва досягла створена ще у 1967 р. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Сингапур та ін. Взаємне забезпечення товарами, сировиною, будівництво спільних підприємств, безмитна торгівля у межах асоціації стали важливим фактором для піднесення рівня виробництва та перетворення цього регіону в один із центрів тяжіння світової економіки.
Створений у 1991 р. Спільний ринок країн Півдня Америки (МЕРКОСУР) у складі чотирьох держав (Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай) із загальним населенням 200 млн. осіб, територією 11 млн. км2 (майже 2/3 Південної Америки) і ВВП у 460 млрд. дол. США (90-ті роки) сприяв значному розвитку інтеграції латиноамериканських країн. У такому ж напрямку йде об´єднання економічних зусиль африканських країн.
Незважаючи на труднощі в організації і роботі інтеграційних союзів і об´єднань, за ними майбутнє: вони сприяють не тільки ліквідації економічної відсталості, воєнних конфліктів, а й створюють противагу надзвичайному іноземному впливу розвинутих країн у регіонах.
Таким чином, підсумовуючи загальні тенденції розвитку країн третього світу, слід зазначити, що у 60—90-х роках обсяг виробництва у них у цілому значно зріс. Як наслідок, багатолітня тенденція збільшення розриву в рівнях розвитку між колишніми метрополіями і країнами, що розвиваються, в цілому почала уповільнюватись, що свідчить про початок модернізації країн третього світу.
Основні терміни й поняття
Трайбалізм, змішана економіка, реструктуризація боргів, дрібнотоварний уклад.