• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Третя група

Це країни, у яких ВВП на душу населення становить менше 350 дол. США, рівень освіченості — менше 20 %, частка переробної промисловості — менше 10 %. Із 40 країн, які належать до слаборозвинутих, 25 знаходяться на Африканському континенті. Це держави Центральної і Південної Африки (десятки різнорідних і нечітко сформованих держав, військово-племінних утворень). Більшість країн Тропічної Африки (зразу 17) здобули незалежність у 1960 p., що названий "роком Африки". У 1974 р. здобули незалежність португальські колонії — Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау. Останньою здобула незалежність у 1989 р. Намібія.

Африка — найбільш відсталий в економічному плані регіон світу. Серед факторів відсталості та низького рівня життя слід зазначити дуже високий приріст населення, політичну нестабільність, етнічні, міждержавні конфлікти, трайбалізм (три-бус — плем´я).

У країнах Тропічної Африки, за багатоукладності економіки, переважає дрібнотоварний уклад. Значна частина населення до здобуття незалежності була зосереджена у традиційному сільськогосподарському і сировинному укладах. Намагання нових лідерів незалежних країн створити власний економічний потенціал не тільки не мали успіху, а й ще більше посилили залежність їхньої економіки від розвинутих капіталістичних держав. Практично для всіх африканських країн характерним є іноземне капіталістичне підприємництво, представлене головним чином дочірніми компаніями ТНК розвинутих країн, особливо Великобританії і Франції.

Капіталовкладення ТНК колишніх метрополій у країни Африки становлять 58—79 % всіх іноземних інвестицій. Лише за 1980—1986 pp. іноземні монополії вивезли з Африки у вигляді чистих прибутків 24,9 млрд. дол.

Найменш динамічною галуззю у більшості країн залишається сільське господарство. Такий стан пояснюється техніко-економічною відсталістю, погіршенням природно-кліматичних умов у країнах, які наближені до Сахари (країни Сахелю). Це збільшує розрив у хронічному відставанні виробництва продовольства від зростання населення. В основному проблема голоду вирішується тільки за допомогою міжнародних організацій. Відповідно до світової класифікації бідними вважаються ті, хто отримує менше 275 дол. США у рік. На початку XXI ст. налічувалось майже 20 країн з меншим рівнем доходу.