Економічна історія
Політика 70—90-х років
У зв´язку з обранням (1969) нового президента Франції Жоржа Помпіду (1911—1974) почалися зміни у фінансовій політиці країни, які виразились у девальвації франка на 12,5 % відносно долара СІЛА і на 11,1 % щодо золота; блокуванні цін протягом одного місяця на промислові та продовольчі товари з метою підвищення їх конкурентоспроможності на зовнішньому ринку.
Для подолання енергетичних труднощів, що виникли у зв´язку з так званим нафтовим шоком, коли країни ОПЕК у 1973 р. ухвалили рішення про підвищення цін на нафту в 4 рази, уряд Франції розробив план "промислової переорієнтації". Він знайшов втілення у сьомому плані економічного і соціального розвитку країни на 1976—1980 pp. Зміст цієї політики полягав у пристосуванні структури економіки Франції до нових умов міжнародної інтеграції. Остання передбачала створення транснаціональних корпорацій і посилення зв´язків зі світовим ринком. Замість планованого раніше голлістського принципу універсального народного господарства уряд став проводити політику підтримки найбільш конкурентоспроможних експортних галузей — автомобільної, авіаракетної, електротехнічної, хімічної, виробництва сільськогосподарської продукції. Було розроблено державні галузеві програми з ядерної енергетики, інформатики, проекти "Аеробус", "Конкорд" в авіабудівництві, а також інтенсивні методи сільськогосподарського виробництва. Завдяки їх реалізації, незважаючи на кризові потрясіння 70-х років, економічне становище Франції у світі залишалося стабільним, країна входила до п´ятірки перших капіталістичних країн світу.
На початку 80-х років економіці Франції серйозної шкоди завдала американська валютно-фінансова політика, пов´язана з штучним завищенням курсу долара, що призвело до зростання товарного дефіциту Франції, оскільки 1/3 французького імпорту оплачувалася в американській валюті, і зростання цін на споживчі товари. Щоб стимулювати французький експорт, уряд змушений був піти на девальвацію франка, перебудову виробничої і фінансової структури.
У 1982 р. ухвалено закон про націоналізацію найбільших промислових груп, комерційних і ділових банків. Внаслідок проведеної націоналізації у Франції утворився найбільший серед капіталістичних країн державний сектор. На нього припадала 1/4 всього експорту і 1/3 промислової продукції. Частка державного сектору у фінансово-кредитній сфері становила 95 %. Заходи уряду привели до стабілізації і зростання економіки. У 1984 р. економічне зростання становило 1,75 %, у 1985 р. — 2 % .
Отже, на початку 80-х років перебудова економіки Франції спиралась на могутній державний сектор, управління і планування економічного і соціального розвитку. Поряд із цим створювалася значна кількість порівняно невеликих приватних підприємств, які використовували найновіші технології. Проте їх фінансування брали на себе націоналізовані банки.
У 1986 р. до влади у країні прийшла нова адміністрація, яка розпочала проводити денаціоналізацію, скорочення оподаткування, дерегламентацію різних сфер господарської діяльності. Проте на відміну від тетчерівського варіанта реприватизації уряд Жака Ширака залишив недоторканною державну форму власності підприємств у таких галузях, як виробництво і розподіл електроенергії, газопостачання і теплокомунікації. У 1987 р. він провів лібералізацію цін на продукцію промисловості й послуги. Регламентувались лише ціни на книги і медикаменти, тарифи на світло, газ і залізничний транспорт.
90-ті роки пройшли під знаком попередньої економічної політики Ж. Ширака. Серед заходів, спрямованих на ліквідацію кризи початку 90-х років, слід зазначити розширення громадських робіт і житлового будівництва, стимулювання зростання виробництва і стримання зростання безробіття. Було введено низку податкових пільг з метою стимулювання довгострокових вкладів громадян, забезпечення доступу до цільових кредитів на капітальне і житлове будівництво. Для боротьби з безробіттям випущено державну позику, яка зібрала 110 млрд франків. У 1993 р. реалізовано одну з найбільших у Західній Європі програм приватизації, що суттєво поліпшило державні фінанси.
Значний вплив на економічний розвиток Франції справляє інтеграція її економіки в Європейське Економічне Співтовариство і світову господарську систему. У межах Європейського Союзу (ЄС) Франція спеціалізується на експорті малолітражних автомобілів, жіночого одягу, взуття, білизни. Вирівнювання економічної структури зробило Францію рівноправним партнером у цьому об´єднанні.