• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Асиметрія стану і розвиток сучасної світової економіки

Національні економіки в межах світового господарства і міжнародних економічних зв´язків наприкінці XX — на початку XXI ст. характеризувалися асиметричністю стану та розвитку. Це знайшло свій вияв насамперед у посиленні нерівності між ними. На початку XXI ст. членами МВФ та МБРР були 183 країни. Частка "Великої сімки" становила майже половину світового виробництва (45,8%). При цьому на США припадало 21,9 % . За ними йшли, у міру спадання, Японія — 7,6 %, Німеччина — 4,7, Франція — 3,3, Велика Британія — 3,2, Італія — 3,2, Канада — 2,0 %. При зіставленні національних ВВП не за паритетом купівельної спроможності (ПКС), а за ринковим валютним курсом частка "сімки" у світовому виробництві становила 66 %. Проте у країнах "Великої сімки" проживало менше 12 % населення планети, в тому числі в США — 4,8 %. Спостерігалась приблизна відповідність часток зазначених країн у світовому виробництві з їх частками голосів у МВФ (45,2 %) і МБРР (43 %). Лише на США в обох організаціях припадало відповідно 17,2 і 16,4 % усіх голосів. Для порівняння: частка України у світовому виробництві становила 0,5 %, і на країну в зазначених організаціях припадало 0,6— 0,7 % всіх голосів.

Значно зросла нерівність у розвитку між країнами і регіонами, у концентрації доходів, ресурсів і багатства. ВВП на душу населення в розвинутих країнах був у 11—15 разів більший, ніж у країнах, що розвиваються розрив у доходах між п´ятою частиною світового народонаселення, що живе у найбагатших країнах, і п´ятою частиною, що живе в найбідніших країнах, у 1997 р. виражався співвідношенням 74 : 1 порівняно з 60 : 1 у 1990 р. (у 1820 р. — 3 : 1). На промислово розвинуті країни, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, 29 країн), припадає лише 19 % світового народонаселення, і разом з тим 71 % глобальної торгівлі товарами та послугами, 58 % ПП та 91 % усіх користувачів Інтернету.

Частка 64 країн з низькими в середньому на душу населення доходами, в яких проживало 40 % населення Землі, становила не більше як 1 % ПП. У всіх без винятку країнах, що розвиваються, спостерігалась тенденція посилення соціальної диференціації, зростання розриву в доходах. У багатьох із них так званий децильний коефіцієнт (різниця в доходах верхніх і нижніх 10 % населення) досяг жахливих розмірів (Колумбія — 41, Бразилія — 61, Нігерія — майже 87 та ін.).

Ринкові перетворення в перехідних економіках пострадянських країн сприяли посиленню асиметрії стану і розвитку національних економік світу. Системна трансформаційна криза 90-х років XX ст. кількісно і якісно змінила їх місце у світі, відкинувши пострадянські країни далеко назад. За обсягами ВВП Україна перемістилась у міжнародних рейтингах з 29-го місця на 51-ше, а Росія — з 5-го на 10-те (за ПКС) і на 16-те (за поточним ринковим курсом). За рівнем ВВП на душу населення Україна перебуває у низькодохідній групі країн поряд з Індією (у 1999 р. — 2348 дол. за ПКС). Для зіставлення: у Португалії середній дохід на душу населення ВВП становив 17 тис. дол. — найменший рівень серед країн Європейського Союзу (47,5 % від рівня СІЛА). Від США наша країна у 2001 р. відставала майже в 10 разів. Різкий розрив у рівнях життя між сучасною Україною і США перевищив той, який був на початку XX ст. (28 % від доходу в США проти 11,4 % у 2001 p.).

Успішний розвиток економіки Китаю, що будує соціалістичне ринкове господарство, на тлі трансформаційної кризи народного господарства пострадянських країн також посилює асиметричність розвитку світової економіки. За період 1979—1999 pp. Китай був країною з найбільш високими темпами економічного зростання у світі (9,7 %). За рівнем ВВП на душу населення Китай увійшов до середньої дохідної групи поряд з Білоруссю, Казахстаном та Росією. До 2010 р. країна планує вийти на друге місце у світі за обсягом національного ВВП.

Навіть у межах окремих, особливо великих багатонаціональних, країн (Індія та ін.) практично відсутня гомогенність економіки і спостерігається асиметрія в її розвитку. Так, значні регіональні відмінності й в основних економічних показниках мають місце в Італії (проблема Півдня) у Великій Британії (проблема Шотландії), у Німеччині (проблема східних земель) тощо. Це стосується і такої стійкої регіональної спільноти, як Європейський Союз.

Отже, світова економіка наприкінці XX — на початку XXI ст. характеризувалась посиленням асиметричності розвитку.

Основні терміни і поняття

Постіндустріальне суспільство, кейнсіанська концепція, монетаризм, економічні регіональні союзи, транснаціональна корпорація, міжнародна економічна інтеграція, наднаціональний орган.