Економічна історія
Розділ 9. ПОСИЛЕННЯ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Світова економіка в післявоєнний період мала свої особливості й у своєму розвитку пройшла два етапи: 1) від закінчення війни до кінця 80-х років; 2) від 80-х років до сучасності. Для першого періоду характерним став вихід після відбудови економіки на траєкторію стійкого зростання і розвиток на основі ідей, близьких за духом до ідей Дж.М. Кейнса. У США, Західній Європі в 60-ті роки процвітала ідеологія "суспільства загального добробуту". В сучасний період вважається, що цей етап необхідний, щоб та чи інша країна у подальшому могла сприйняти ідеї постіндустріального суспільства.
Прихильники кейнсіанських концепцій стверджували, що теорія Дж.М. Кейнса дає можливість здійснювати планування не тільки економіки окремих країн, а й всього світового господарства. Американські економісти висунули програми світового економічного регулювання. Серед них — програми створення "світового картеля" під егідою американського капіталу, здатного, на їх думку, регулювати світову економіку, плани створення "всесвітнього альянсу" і "всесвітнього уряду", спроможних здійснити міжнародну координацію національних економічних систем.
Перші спроби світового економічного регулювання почалися з кредитно-грошових інститутів. Це відповідало американській концепції державного регулювання і планування, яка надавала вирішального значення інституціональному впливу на економіку через сферу кредиту і грошового обігу. Ще в липні 1944 р. на Бреттон-Вудській конференції, у роботі якої взяли участь 44 країни, ухвалено рішення про заснування для забезпечення працездатності нової валютної системи Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР). Радянський Союз не вступив до цих організацій, хоча делегація СРСР брала участь у роботі конференції.
Конференція затвердила систему золотого валютного стандарту, закріпила за доларом США роль світової конвертованої валюти, а його золотий вміст визначила у пропорції 1 тройська унція — 35 доларів. Долар став розрахунковою і резервною грошовою одиницею.
Рішення конференції підтвердили зміну світового лідера — ним стали США. В їх основу було покладено план валютного і фінансового регулювання світового ринку. Американський план був розрахований на скасування валютних і митних обмежень експорту товарів зі США до інших країн, тоді як англійці намагалися зберегти систему митних бар´єрів для охорони країн Британської імперії від американської конкуренції. Саме цим пояснюється значно пізніший вступ Англії до цих міжнародних установ.
12 країн, що входили до Міжнародного валютного фонду, могли скористатись його послугами для стабілізації національних валют і нормалізації ринку. Проте становище їх було не однаковим. Торговий баланс США був активним, тоді як баланс більшості учасників фонду був пасивним, що вимагало додаткових валютних надходжень. Тому звернення за допомогою до фонду фактично посилювало залежність від США. Залежність національних валют учасників МВФ виявилась вже у 1949 р. США на засіданні МВФ змусили його членів погодитись на девальвацію своїх валют, яку провели 26 країн. Офіційно курс англійського фунта стерлінгів знизився з 402,7 американського цента у 1947 р. до 279,9 цента у 1951 р., курс французького франка — з 0,84 до 0,29 цента, датської крони — з 20,8 до 14,4 цента, голландського гульдена — з 37,7 до 26,3 цента за той же період.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку створений з метою надання його учасникам кредитів для придбання сировини і матеріалів, необхідних для післявоєнної відбудови, реконструкції і розвитку своїх економік. При цьому банк або надавав кредити з власних резервів, або надавав гарантію під кредит тій чи іншій приватній організації. Представники банку для вивчення економічних умов кредитування роз´їжджали по різних країнах, збирали найрізноманітніші дані, які мали інтерес для США.
Таким чином, до початку 80-х років багато країн ще могли, не звертаючи увагу на решту світу, будувати свою самобутню, незалежну від інших економіку, проводячи індустріалізацію імпортозаміщувального типу. Це й сталося в соціалістичних країнах і країнах Латинської Америки. У 80-ті роки настав період рішучої лібералізації та інтернаціоналізації як характерна особливість другого етапу розвитку світового господарства.
Для післявоєнного періоду стало характерним створення нових міжнародних інститутів і органів, які регулювали різноманітні аспекти розвитку світової системи, поетапне формування регіональних і міжнародних блоків і угруповань. Ця тенденція зберігається і в сучасних умовах. На початку XXI ст. діяло 260 міждержавних і 5472 недержавних міжнародних організацій.