• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Економіка періоду світової кризи

У 1930 р. світова економічна криза обрушилась і на Францію. Внаслідок певних обставин вона виявилась особливо затяжною і продовжувалась до 1936 р. У кризовий період відбулась крайня радикалізація внутрішньополітичних відносин, що було зумовлено відмінною від інших країн соціальною структурою французького суспільства, а також політичними традиціями країни. Поряд з посиленням демократичних і ліворадикальних течій підсилилась і фашизація країни за прикладом Італії і Німеччини. Боротьба між різними політичними силами визначила не тільки особливості антикризової політики, а й істотно вплинула на тривалість кризи.

За період кризи загальний рівень промислового виробництва впав на 1/3, виробництво сільськогосподарської продукції скоротилось на 40 %, обіг зовнішньої торгівлі — на 60 %. У країні розорилось 10 тис. дрібних промислових підприємств, 100 тис. торгових закладів, десятки крупних компаній. Зростало безробіття (досягло 1,5 млн. осіб), майже у 3 рази впали доходи селян.

Вихід із кризи французький уряд шукав у реформуванні економіки шляхом політики дирижизму (посилення державного регулювання економіки). Це була економічна політика держави, що здійснювалась в умовах ринкової економіки і панування приватної власності. Зачіпала вона в основному державний сектор.

Французький уряд продовжував політику збільшення державних замовлень для підприємств воєнно-промислового комплексу, надаючи їм кредити, податкові та митні пільги. Було розроблено і соціальну програму допомоги безробітним.

Економічна криза різко загострила соціально-економічні проблеми. Пошуки шляхів виходу з неї привели до посилення протистояння різних політичних сил. Вершиною його були спроби фашистських організацій "Вогняні хрести" де ля Рока, "Аксьон франсез", "Патріотична ліга", яких підтримували великі монополії і представники церкви, за допомогою сили у лютому 1934 р. захопити владу. Створений з комуністів і соціалістів Народний фронт попередив цей путч. До початку 1936 р. Народний фронт підтримували партія радикал-соціалістів, рух інтелігенції "Амстердам — Плейєль" та ін.

Нестабільність економіки Франції аж до кінця 30-х років стала наслідком непослідовності антикризових заходів, відсутності загальнонаціональної програми виходу з кризи. У результаті цього Франція суттєво поступилася своїми позиціями на світових ринках. Державні асигнування на військове будівництво дещо пожвавили економіку країни перед війною, але основні проблеми залишались невирішеними.

Разом з тим досвід Народного фронту підтвердив можливість і необхідність державного регулювання економіки в інтересах суспільства, показав можливість та ефективність спільних зусиль держави і здорової частини суспільства у протистоянні тоталітаризму, фашизму. Діяльність його уряду заклала основи політики реформування економічних відносин на основі розвитку системи державного регулювання в інтересах широких мас суспільства без застосування крайніх форм соціальної боротьби, трансформації самої капіталістичної системи.

Основні терміни і поняття

Стагнація, експансія, фритредерство, ревальвація, аншлюс, прямий і непрямий податки, націоналізація, державне регулювання.