Економічна історія

Розвиток капіталізму

До молодих капіталістичних країн належать США, утворення яких як самостійної держави відбулось у 1776 p., коли на Європейському континенті уже утвердились капіталістичні відносини.

Розвиток капіталізму в США мав низку особливостей, які суттєво відрізняли його від західноєвропейського варіанту. Капіталізм, що формувався в Північній Америці, називають переселенським, колоніальним, зміст якого полягає у перенесенні сюди, на землі, що колонізувались, форм організації господарства метрополії. Перші колонії в Північній Америці створили на початку XVII ст. переселенці з Англії, Голландії і Франції. Проте найбільш інтенсивно колонізацію здійснювала Англія, витіснивши спочатку Голландію, а в 60-ті роки XVIII ст. — Францію. До кінця XVIII ст. в Північній Америці за рівнем і характером економічного розвитку уже виділились три райони: Північний Схід, Південь і Центр.

Північний Схід був найбільш розвинутим районом. Тут в авангарді колоністів стояла заповзятлива англійська буржуазія, яка перетворила регіон у центр ремісничого, мануфактурного виробництва і торгівлі.

На Півдні, який мав величезні площі родючої землі, поселялись іммігранти із середовища англійської аристократії. Отримавши від уряду значні земельні ділянки у власність, в умовах різкого дефіциту робочих рук, вони ініціювали організацію рабовласницького плантаційного господарства.

У Центральному районі знаходились колонії, де переважало фермерське сільське господарство. Великі земельні володіння англійської аристократії здавались у спадкову оренду невеликими ділянками за фіксовану ренту (квінт). Наявність великих ділянок вільних земель на Заході, де поселялись збіглі люди (скватери), які створювали там вільні фермерські господарства, послаблювала феодалізацію цього регіону.

Таким чином, в умовах колоніальної економіки розвиток капіталізму мав специфічні риси, найбільш яскравою з яких було широке використання примусової праці (білих рабів — сервентів і чорних рабів — негрів). Але соціально-економічна неоднорідність, асинхронність і неоднотипність історичного розвитку цих регіонів зумовили різні шляхи і часові межі становлення промислового капіталу.

Велика частина кваліфікованих робітників були іммігрантами з Європи. Втрата висококваліфікованих робітників змусила уряд Англії у 1718 р. ввести обмеження на еміграцію робітників високої кваліфікації, а в 1765 р. парламент заборонив їх виїзд. Проте зупинити цей процес було неможливо, оскільки праця в колоніях Нового світу оплачувалась вище, ніж в Англії.

З плином часу суперечності між колоніями і метрополією поглиблювались, їх закріплювала низка законодавчих актів, які зачіпали інтереси місцевої новонароджуваної буржуазії:

—1650 р. — заборона для американських купців торгувати з європейцями;

—1660 р. — введення англійської монополії на такі колоніальні товари, як цукор, тютюн, бавовна, індиго та ін., потім вона була розширена й охопила велику групу суднобудівних товарів, мідну руду, хутро, патоку;

—1669 р. — заборона вивозити шерсть і шерстяні вироби з Північної Америки;

—1750 р. — заборона у колоніях будувати доменні печі, прокатні стани, залізоробні й ковальські майстерні ("залізний" закон). Американський чавун дозволялось вивозити тільки до Англії. Заборонялось вичиняти хутро та ін.