• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Розвиток банківськоїта кредитної сфер

Перша половина XIX ст. у Франції позначена створенням кредитно-банківської системи. Виникають і розвивають ся такі кредитні товариства, як "Поземельний кредит", "Рухомий кредит". Відкриваються ощадні каси (перша — у Парижі в 1818 p.), які відіграють велику роль у мобілізації капіталу. Це був період так званого грюндерства (масова гарячка заснування банківських установ). Виник Земельний банк (1854), створювалися торгові та промислові банки. Але Французький емісійний банк, створений у 1800 p., залишався основою банківської системи. Він мав велику кількість філій у різних куточках країни, акумулюючи кошти дрібної і середньої буржуазії. Банк використовував їх на купівлю державних цінних паперів, давав керівництву позички, що приносили високий і гарантований прибуток.

Важливу роль в організації банківської справи відіграли головні збирачі податків і нотаріуси. Перші виступали як державні чиновники і банкіри, у руках яких зосереджувались великі обігові кошти і грошові вклади населення. До кас нотаріусів надходили заощадження дрібних і середніх вкладників, а це давало їм можливість інколи виступати в ролі банкірів.

Важливе значення мали поява і розвиток приватних банківських домів, які вели свій початок від представників великої оптової торгівлі та індустрії. Відомий дім Ротшильда, представники якого очолювали створений Верховний банк, що об´єднав всі великі паризькі банківські доми. Здобувши авторитет, Верховний банк поступово став монополістом щодо позик на паризькому ринку, панував на біржі, у міжнародному вексельному арбітражі, торгівлі дорогоцінними металами, фінансував зовнішню торгівлю.

Велику роль у розвитку банківської кредитної сфери відіграла Паризька біржа, сума цінних паперів якої з 1851 по 1869 р. зросла у 3 рази і становила 33 млрд франків. Біржа почала відігравати роль світового грошового ринку, куди зверталися за позиками уряди багатьох держав. Правда, на відміну від Лондонської на Паризькій біржі продавались в основному не акції, а облігації як французького, так і інших урядів і приватних компаній.

Розвиток лихварства і спекулятивна гра на біржах прискорювали концентрацію капіталу. Наприкінці 60-х років 183 великих капіталісти володіли акціями й облігаціями на суму більше 20 млрд. франків.

Великі прибутки французьким капіталістам приносила концесія на будівництво Суецького каналу. Створене Ф. Лессепсом акціонерне товариство "Загальна компанія Суецького каналу" випустило акції на суму 200 млрд. франків. Єгипет надав землю, робочу силу і оплатив 44 % акцій. Канал відкрили наприкінці 1869 p., і він 85 років приносив прибутки французьким та англійським капіталістам. У 1956 р. єгипетський уряд націоналізував канал.

Таким чином, протягом століття у Франції відбувся промисловий переворот і французька економіка остаточно стала на шлях капіталістичного розвитку. Однак на відміну від Англії французький капіталізм у зв´язку з національними особливостями набув переважно лихварського характеру. Позиково-лихварський характер капіталізму Франції породив верству населення так званих рантьє — людей, які живуть виключно за рахунок відсотків на капітал.