Економічна історія
Особливості промислового перевороту у Франції
Більш повільно, ніж в Англії, відбувався промисловий переворот у Франції, що почався наприкінці XVIII ст. Завдяки більшій живучості у Франції дрібного виробництва тут не відбувалася у таких розмірах, як в Англії, пролетарізація селян і ремісників. Банківський і лихварський капітали розвивалися у Франції швидше, ніж промисловий.
Капіталістичний розвиток сільського господарства, промисловості й торгівлі Франції значно просунувся вперед у період консульства і імперії (1799—1812).
У галузі економічної політики одним із перших кроків Наполеона І було утворення Французького банку, який отримав особливі права на емісію і швидко став головним осередком великого капіталу. Наполеон і його прибічники підписались на велику кількість акцій цього банку. Пізніше було засновано кілька банків у Парижі та провінціях.
Захоплення і грабування нових територій військами Наполеона І сприяли припливу у Францію великих грошових сум у вигляді контрибуцій і поширенню французьких товарів у Європі. На завойованих територіях Наполеон І і його генерали поспішали використати свою перемогу в інтересах французького торговельного експорту. Так, вступивши у 1809 р. до столиці Австрії, Наполеон І надіслав у Париж лист, в якому вказав своїм міністрам, що необхідно дуже швидко заповнити віденські магазини виробами французької промисловості, скориставшись зниженням митних тарифів.
Продукція вовняної промисловості у період імперії порівняно з дореволюційним періодом зросла у 4 рази, видобуток залізної руди — у 2 рази і т. д. Але припинення ввозу англійських машин у період війни унеможливило переобладнання французької промисловості на основі машинної техніки і гальмувало індустріалізацію країни.
Під час імперії пара в Англії стала основою енергетики, а у французькій промисловості працювало тільки 15 парових машин.
Введена декретом Наполеона І 21 листопада 1806 р. континентальна блокада мала на меті підірвати могутність Англії і створити сприятливі умови для гегемонії французької промисловості. У перші роки континентальна блокада сприяла промисловому підйому Франції і деяких європейських країн. У Франції з´явились великі механізовані підприємства — бавовняні та шерстяні прядильні. Але ці підприємства все більше вимагали імпорту бавовни. Намагаючись завдати найбільшого удару Англії, Наполеон заборонив торгівлю з нею навіть нейтральним країнам. Ввіз бавовни і барвників було майже призупинено. Порядок союзних держав — Німеччини, Голландії, Італії був паралізований, традиційні економічні й торговельні зв´язки порушені. Це відбилося на французькій бавовняній промисловості. Із 1700 наявних у дореволюційній Франції бавовнянопрядилень до 1811 р. залишилось тільки 300.
Французьке сільське господарство мало серйозні труднощі у збуті; скорочення експорту зерна, вина та іншої продукції призвело до падіння цін. Зростання невдоволення у країні змусило Наполеона відступити: 1811 р. у Франції введено систему ліцензій. За значну плату продавався дозвіл на вивіз із Франції певної кількості товарів, насамперед сільськогосподарських.
Подібна практика мала місце лише у Франції, що викликало незадоволення її союзників, які потерпали від континентальної блокади.
Розвиток машинізації французької промисловості був надто повільним, не вистачало парових машин. Хоча збільшилася кількість централізованих мануфактур і фабрик, але переважала домашня промисловість у вигляді розсіяної мануфактури. Цьому якоюсь мірою сприяло і відгородження французької промисловості від англійських конкурентів.
Механізація ткацької справи, що розпочалася з 1803 p., сприяла зростанню виробництва продукції шерстяної промисловості порівняно з дореволюційним періодом у 4 рази. Почало розвиватись і шовкоткацьке виробництво, особливо після того, як у 1805 р. Л. Жаккард винайшов свій знаменитий верстат з виробництва візерункових тканин. 1810 р. виготовлено машину, що здійснювала хімічно-механічну обробку льону (її винайшов Ф. Жирар). Технічні винаходи стали використовувати і в хімічному виробництві. Хімік Бертоллі за сприяння мануфактурників відкрив метод прискореного відбілювання тканин за допомогою хлору і способи їх фарбування.
Проте у промисловому виробництві застосовувались в основному гідравлічні верстати. Парова машина на початку XIX ст. не набула значного поширення. У 1830 р. у країні налічувалось всього 625 парових машин. Машинобудівні підприємства в основному належали англійським капіталістам, які привозили робітників з Англії. Деякі французькі машинобудівники запозичуючи з Англії схеми машин і верстатів, вивозили звідти і самі машини.
Отже, промислова революція у Франції відбувалася значно повільніше, ніж в Англії. Розвиток великої промисловості стримувало переважаюче дрібне сільське господарство, де була зайнята більшість населення країни. Дешева робоча сила малоземельних селян гальмувала впровадження машин.