Економічна історія
Перетворення Англії у "фабрику світу"
Колосальні багатства для Англії приносило пограбування колоній. Це давало можливість капіталістам-підприємцям створювати великі централізовані мануфактури, легко знаходити засоби для їх розширення і введення найдорожчих удосконалень, якщо тільки вони забезпечували високі прибутки. Розвиток мануфактур підготував створення машин, а наявність вільних капіталів забезпечувала швидке поширення і практичне застосування винаходів і вдосконалень.
Розвиток винахідницької і наукової думки в Англії — це закономірний результат ставлення суспільства до питань розвитку освіти і науки. Так, на початку періоду Реставрації, у 1662 p., в Лондоні оформилося Королівське товариство, яке стало першою науковою організацією в Англії і фактично виконувало роль академії наук. Загальним принципом його діяльності була відмова від схоластики і догматичних методів "доведень". Тільки спостереження за життям, природою, експерименти і точний математичний розрахунок визнавалися у колах Королівського товариства справжньою наукою.
Королівське товариство сприяло розвитку в Англії у XVIII ст. різних наукових центрів, які займались підготовкою кадрів як для науки, так і для промисловості. За сприяння Королівського товариства з´явилися наукові організації нового типу, так звані дисидентські академії, в яких надавалася вища науково-технічна освіта. 1799 р. у Лондоні засновано Королівський інститут — науково-освітню установу, що мала на меті "поширення пізнання і полегшення широкого введення корисних механічних винаходів і удосконалень".
Великі відкриття і винаходи у науці та техніці, зроблені в Англії у XVIII ст. — першій половині XIX ст., були результатом дії досить розвиненої для того часу системи освіти і підготовки спеціалістів. У XVIII ст. в Англії створюються всі необхідні умови для розвитку винахідницької думки: 1) достатня кількість грошових коштів, які давали змогу субсидувати наукові дослідження; 2) достатньо освічене суспільство, яке сприймало все нове, що з´являлось у світі науки; 3) конкуренція з боку інших країн світу; 4) необхідність задоволення потреб внутрішнього ринку. Тому не випадково перші винаходи зроблено саме у галузях бавовняного виробництва, щоб знищити бавовняну галузь Індії і витіснити традиційні галузі — виробництво шерстяних і суконних тканин на внутрішньому ринку. Потім винахідництво поширилось на металургійну промисловость, оскільки для розвитку власної промисловості потрібно було все більше металу.
У 1733 р. механік Дж. Кей винайшов летючий човник, який підвищив продуктивність праці ткача вдвічі. За ним у 1785 р. Е. Катрайт винайшов механічний ткацький верстат, продуктивність якого у 40 разів перевищувала продуктивність ткача, що працював вручну. Швидкий розвиток механізації відбувався і в іншій складовій бавовняного виробництва — прядінні. 1736 р. винайдено першу прядильну машину, яка механізувала процес прядіння. Ткач Д. Харгрівс винайшов у 1765 р. більш досконалу механічну прялку, на якій можна було працювати одразу кількома веретенами (до 20). Недолік цих прядильних машин полягав у тому, що приводили їх у рух руки людини.
Створення Д. Аркрайтом першої фабрики з прядильною машиною, яка працювала на водяному двигуні, стало наступним важливим кроком на шляху технічного прогресу. У 1780 р. за його прикладом уже працювало 20 прядильних фабрик, а ще через десятиліття — 150. Фабрики звичайно будувалися на берегах річок, бо двигуном поки що залишалося водяне колесо. Проте така механізація не задовольняла бурхливого розвитку техніки виробництва тканин і широкого використання машин.
Започатковані ще у XVII ст. пошуки ефективного та універсального двигуна завершилися створенням у другій половині XVIII ст. парової машини. Вона, з одного боку, здійснила справжню революцію у розвитку виробництва, з іншого — вперше наочно продемонструвала єдність теорії і практики, науки і виробництва. Парову машину винайшов у 1769 р. лаборант Глазгівського університету Дж. Уатт (1736—1818). У 1784 p., продовжуючи удосконалення, винахідник створив парову машину "подвійної дії". У ній пара, розширюючись, тиснула то на одну, то на іншу сторону поршня. Це була справді універсальна машина, яку використовували у різних сферах виробництва, а згодом, з деякими удосконаленнями, — і на транспорті.
Революціонізуюча роль парової машини в розвитку виробництва полягала у здатності її рухати механізми у будь-яких умовах. Для забезпечення попиту на машини на внутрішньому і світовому ринках Дж. Уатт та фабрикант Дж. Болтон створили заводи з виробництва парових машин. Щонайперше їх застосували на бавовняних фабриках, що привело до зростання бавовняного виробництва з 1788 по 1803 р. втричі й значного зниження витрат виробництва на одиницю продукції.
Широке виробництво машин вимагало не лише зусиль робітників, техніків та вчених, а й розвитку такої галузі, як металургія.
Наприкінці XVII ст. виплавлення заліза здійснювалося, як і три тисячі років тому, із застосуванням деревинного палива, запаси якого в Англії швидко зменшувались. Широке виробництво машин потребувало металу, що сприяло на початку XVIII ст. застосуванню для плавки металу нових технологій з використанням коксу. Значного успіху в цьому досяг інженер А. Дербі, який до залізної руди став додавати під час плавлення на кам´яному вугіллі негашене вапно й отримав чавун високої якості. У 1756 р. він заснував чавуноливарний завод, який давав більше 8 тис. т чавуну за рік (для порівняння: 1700 р. в Англії було вироблено 18 тис. т чавуну).
Виплавка металу за новою технологією привела до збільшення попиту на вугілля, яке разом із залізною рудою стало головною сировиною металургійної промисловості.
У Південному Уельсі, Шотландії, Ланкаширі, Йоркширі почалась розробка нових вугільних копалень. Видобуток вугілля збільшився із 26 млн. т у 1700 р. до 76 млн. т у 1790 р. і перевищив 100 млн. т у 1795 р. Розвиток вугільної і важкої промисловості на початку XVIII ст. став стимулом до поліпшення транспорту, передусім побудови каналів.
Перевезення вугілля з Манчестера до Ліверпуля гужом коштувало 40 шилінгів за тонну. 1795 р. введено у дію канал завдовжки 17,6 км, побудований за дорученням герцога А. Бріджуотера під керівництвом інженера Т. Брідлі. Вартість перевезення вугілля завдяки цьому знизилась рівно наполовину. Через два роки канал продовжили до портового міста Ранкорна, завдяки чому Манчестер отримав вихід до моря. Потім його з´єднали з рікою Трент і районом гончарного виробництва. Коли будівництво Великого з´єднувального каналу було закінчено, транспорт став у 4 рази дешевшим. У зв´язку з цим значно розвинулася гончарна промисловість, а у Чеширі збільшилась розробка покладів солі.
Згодом вся країна була охоплена лихоманкою будівництва шляхів, каналів і покрилася мережею водних шляхів.
Зростанню перевезення товарів гужовим транспортом сприяло будівництво доріг з твердим покриттям, спосіб якого наприкінці XVIII ст. розробив Ж. Макадом.
Розвиток внутрішнього ринку і необхідність швидкого передавання інформації на велику відстань привели до відкриттів у сфері зв´язку. Так, у 1837 р. У. Кук і Ч. Уїнстон отримали патент на електромагнітний телефонний апарат, а у 1847—1852 pp. було прокладено телефонну лінію між портами Дувр і Кале.
Досягнення у розвитку транспортної системи і засобів зв´язку дали ще сильніший поштовх економічному розвитку всієї країни. Виробництво металу збільшилося з 68 тис. т у 1788 р. до 250 тис. т у 1806 р. і продовжувало зростати в наступні роки. Швидко зростала важка промисловість у центральних графствах країни: Стаффордширі, Західному Йоркширі, Південному Уельсі. Залізо почали використовувати у різноманітних сферах. 1779 р. збудовано перший залізний міст через р. Северн у Колбрук-дейлі, виготовлений цілком із литих чавунних деталей. За його модель А. Дербі у 1787 р. отримав від Товариства мистецтв золоту медаль.
Поява високоякісних сортів заліза дала можливість виготовляти з нього більш удосконалені інструменти. У другій половині XVIII ст. винайшли токарний верстат із супортом, а також стругальний верстат, завдяки чому механіки отримали можливість обробляти деталі з точністю до малих часток дюйма. Внаслідок досягнень технічного прогресу стало можливим ввести взаємозамінність деталей, що згодом стало характерною рисою масового виробництва складних машин.
У сфері транспорту дійсно революційною подією став винахід механіка-самоука Д. Стефенсона, який на основі дії парової машини створив паровоз, що рухався з колосальною для того часу швидкістю — 20 миль на годину. Цього рекорду Стефенсон досяг на першій у світі залізничній лінії Стоктон — Дарлінгтон у 1825 р. З цього часу починається будівництво залізниць спочатку в дуже обмежених масштабах, а потім — прискорено і повсюдно.
Століття залізниць поклало початок великому зростанню всіх галузей промисловості, зміцненню монополій британських фабрикантів і започаткувало розвиток сучасної важкої промисловості. Відбувався прискорений розвиток головних галузей промисловості, особливо вугільної і металургійної.
Розвиток залізничного транспорту і пароплавства сприяв посиленню еміграції. У 1837 р. почалась колонізація Нової Зеландії. У 1840 р. число поселенців в Австралії так зросло, що її фактично припинили використовувати як місце, куди засилали правопорушників на каторжні роботи. Багато людей емігрувало до Канади.
Таким чином, промислова революція, яка продовжувалася в Англії з 60-х років XVIII ст. до 30-х років XIX ст., перетворила країну не тільки в індустріальну державу, айв індустріальну "майстерню світу". Встановилася англійська світова промислова і торгова монополія. Цьому сприяло здійснення урядом Р. Піля (прем´єр-міністр у 1841—1846 pp.) програми вільної торгівлі. У червні 1846 р. промислова буржуазія, незважаючи на опір земельної аристократії, добилася скасування "хлібних" законів, після чого було значно знижено тарифи на ввіз багатьох видів сировини і продовольчих товарів. Уряд Дж. Рассела (прем´єр-міністр у 1846—1852 pp.) у 1849 р. скасував навігаційні акти, які відіграли велику роль у захисті англійської морської торгівлі від іноземної конкуренції, але втратили своє значення зі зростанням торговельно-промислової сили Великобританії.
Основні терміни і поняття
Промисловий переворот, фабричне виробництво, концесія, контрибуція, огороджування, еміграція, концентрація, централізація капіталу.