• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Грошовий ринок

Розвиток промисловості та ремісничих виробництв, внутрішньої і зовнішньої торгівлі потребував реформ у грошовому обігу. В XVII ст. на території України в обігу залишались празькі гроші, литовські та польські динарії, півгрошові монети, срібні таляри та ін. З проведенням реформи монетної справи в Росії у 1700—1704 pp., в основу якої поклали десятковий принцип (рубль, гривеник, копійка), на території України російські гроші стали основними у грошовому обігу. Випускалися мідні, срібні та золоті монети. Проте однією з негативних економічних акцій російського уряду було збування на території українських земель "лихих" мідних грошей, щоб срібні й золоті по можливості залишались в обігу в Росії і зосереджувались у державній казні. А сам срібний рубль для полегшення зовнішньоторгових операцій було прирівняно до талера.

У 1769 р. російський уряд почав випускати паперові гроші — асигнації вартістю 25, 50, 75 і 100 рублів. До кінця XVIII ст. курс асигнацій впав до 68 коп. З 1786 р. вільний обмін їх на срібні гроші призупинився, що ще більше знецінило їх. Таким чином, наприкінці XVIII ст. відбулося об´єднання грошових систем Росії й України в єдину грошову систему, що в цілому мало позитивний вплив на розвиток виробництва і торгівлі.

У середині 50-х років XVIII ст. почалося формування банківської системи. Особливістю її було те, що на відміну від західноєвропейських банків, створених багатими купцями, лихварями, в Україні, як і в Росії, банки засновувала держава. Банківські позики з великими відсотками (Дворянський банк — 6 % річних) під заставу землі і селянських душ надавались на три роки, з 1786 р. — на 20 років. Проте значну їх частину українське дворянство спрямовувало не на поліпшення господарства, а на споживацькі витрати, що гальмувало прогресивний соціально-економічний розвиток України і розоряло народні маси.

Отже, наприкінці XVII — у XVIII ст. характерними рисами економічного розвитку українських земель були: зростання великого феодального землеволодіння; обезземелення селянства, його закріпачення; розбудова й відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток селянських промислів і міського ремесла, на базі яких виникали мануфактури; формування національного ринку. Названі процеси, на відміну від інших держав, відбувалися в умовах бездержавності на Правобережжі та прогресуючого обмеження автономії на Лівобережжі. Включення українських земель до складу іноземних держав, підпорядкування української економіки впливові та владі останніх суттєво гальмували та деформували поступальний розвиток.

Основні терміни і поняття

Займанщина, грошова рента, дідичі, фільварок, ярмарок, офені, рубль.