Економічна історія
Розвиток фермерства
На відміну від королівського уряду, який гальмував процес огородження, щоб зберегти основну податкову і військову силу — селянство, англійський парламент протягом XVIII ст. прийняв більш як 2,5 тис. законодавчих актів про огороджування. Вони стосувались 5 млн. акрів земельної площі. З прийняттям закону (1800) про пере творення общинної власності селян у приватну власність лендлордів процес огородження завершився.
Укріплення земельних наділів прискорило перехід сільського господарства на капіталістичні основи. Зігнання селян із землі давало лендлорду можливість ширше використовувати нову сільськогосподарську техніку або здавати землю за таку високу орендну плату, яку селянин вже не міг сплатити. Тому селян все більше заміняли великі фермери, які вели господарство по-капіталістичному, з використанням досконалішої агротехніки і найманої робочої сили, що вимагало значних вкладень капіталу. Вводились чотирирічна сівозміна і чергування різних культур — зернових, коренеплодів, трав, більш глибока оранка і старанний обробіток ґрунту, боротьба з бур´янами, використання органічних та мінеральних добрив і т. ін. Це привело до зростання врожайності зернових культур. У XVIII ст. Великобританія вивозила 20 % урожаю. Помітнішими стали досягнення у тваринництві. Входили у практику стійлове утримання великої рогатої худоби, овець, їх більш повноцінна годівля зимою тощо. Англія стала країною класичного фермерського господарства.