• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Утворення грошового ринку

Розвиток торгівлі став важливим джерелом первісного нагромадження грошових засобів у руках купців і лихварів та утворення грошового ринку.

З метою забезпечення правильності торговельних угод в Італії з XII ст. почали карбувати важку (вагою більш як 20 г) срібну монету — гросо. Доти, доки карбування цих монет було в руках італійських монетників, ті залишались повноцінними. Пізніше, коли гроші стали карбувати королі, сеньйори, єпископи, великі міста, в тому числі й за межами Італії, монети стали знецінюватись.

Необхідність у повноцінних засобах обігу привела до появи у XIII ст. золотої монети, відомої під загальною назвою "голден", вагою 3,25 г. У Голландії подібні монети називались гульденами, у Флоренції — екю, в Англії — соверенами, у Венеції — дукатами і т. д.

Пізніше вага золотої монети зменшилась до 2,5 г, а свого роду міжнародним еквівалентом став флорин, що було свідченням могутності Генуї, Флоренції, Венеції.

У XV ст. у Німеччині в Йоахімсталі, де було відкрито новий срібний рудник, почали карбувати знаменитий німецький талер, вага якого сягала 30 г. Проте на цю монету чекала та ж доля — швидке знецінення.

Виникнення різного роду монетних систем і одиниць породило необхідність операцій з обміну грошей. Так виокремилася професія міняйл, які орієнтувалися в грошових системах і відрізняли повноцінну монету від фальшивої, займалися переказом грошових сум і лихварством (їх називали банкіри — від слова "банко" — лава, де сидів у ломбарді міняйло). З XIII ст., у зв´язку з розоренням дрібних працівників міста та села і розширенням торгівлі, кредитно-позичкові операції набули значного розмаху, особливо у сфері транзиту й оптових операцій. Діловим людям було невигідно й небезпечно перевозити велику кількість золотих, срібних чи мідних грошей. Тому вони могли отримати їх від агентів міняйла, які перебували там, де пролягали торгові шляхи, пред´явивши його розписку (вексель), завірену спеціальною особою — нотаріусом. Пізніше стали утворюватися банківські контори і банки.

Виокремлення фінансової діяльності в особливу галузь проходило на італійському ґрунті. Наприклад, у Генуї банк Сан-Джорджо утворився ще в XI ст., а в XV ст. його капітал перевищував 10 млн. лір. Італійці успішно оволодівали такими інструментами, як векселі, кредит, торговельні угоди на період, позики і т. ін. У Безансоні, імперському місті у Франш-Конте, у XV ст. намагалися заснувати центр грошового ринку. Хоча таким центром місто не стало, але "ярмарки без місця", що кочували і збиралися у різних містах, завжди називалися "Безансон". Його господарем була Генуя, і він був законодавчим органом фінансового світу, своєрідною міжнародною фондовою біржею. Тут установлювався курс грошей, здійснювалися грошові перекази, підписувалися фінансові угоди. У XV ст. обсяг угод сягав 40 млн. золотих флоринів. Це був попередник майбутніх бірж у Лондоні й Антверпені.

В Італії у XV ст. більшість міст мали заклади, які видавали позики під заставу речей, забираючи за це близько 5 %. їх ініціаторами були францисканські монахи. Спочатку ці заклади називалися "горою милосердя", пізніше їх стали називати ломбардами. Перший ломбард було засновано у Перуджі (провінція Ломбардія, звідси і назва) у 1462 р. Через 50 років ломбарди діяли вже у 87 містах Італії. Найстаріші вільні форми капіталу — торговий і лихварський — у XIV—XV ст. почали проникати у виробництво. Купці оптом закуповували сировину і перепродували її ремісникам, скуповуючи потім готові вироби для продажу. Ремісник був відірваний від ринку сировини і продовжував працювати на торговця-скупника вже як найманий робіт-ник-надомник. Так почала складатися рання форма капіталістичного виробництва — розсіяна мануфактура. У XIV—XV ст. у найкращих умовах перебували міста Південної Європи. Найбільш урбанізованими були регіони Північної і Центральної Італії, де відстань між містами не перевищувала 15—20 км.

Таким чином, XI—XV ст. — це важливий етап у розвитку Західноєвропейського регіону. У цей період формувалась і удосконалювалась феодальна структура, спостерігався прогрес у аграрному секторі економіки. Великих успіхів досягли міста, які ставали динамічними центрами народного господарства і зародження основ капіталістичного виробництва.

Основні терміни і поняття

Транзитна торгівля, гільдія, асоціація, гроші, лихварство, ломбард, флорин, дукат, вексель, біржа.