• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Руйнація і відродження

XIV—XV ст. — період відродження і поступового розвитку ремісничого виробництва. Результатом стало зростання як старих, так і нових міст, які перетворились у великі центри ремісничого виробництва. Суттєво розширилось коло професій за рахунок відновлення втрачених і появи нових видів ремесла. Відродилась ливарна справа, мистецтво емалярів, обробка металів, дерева, шкіри, ковальська і ювелірна справа. Виникли нові ремісничі спеціальності, поступово вдосконалювалося ремесло, поглиблювалась його диференціація. Так, у виробництві заліза спостерігалося відокремлення видобування руди і виплавлення металу від наступної його обробки. Ковальська справа все більше спеціалізувалась: виділялись майстри з виготовлення окремих видів продукції — цвяхів тощо, лучники, пищальники. У середині XVI ст. налічувалось вже понад 130 спеціальностей міського населення, з них безпосередньо ремісничих — близько 80. На корінних українських землях від кінця XIV ст. ремісники, за західноєвропейським зразком, об´єднувались у цехи. У регіонах, що входили до складу Литви, цехова організація не набула значного поширення. До того ж тут не спостерігалося жорсткої регламентації, притаманної ремісничим корпораціям Західної Європи.