• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Господарська діяльність

За всіх змін, яких зазнало сільське господарство в період Середньовіччя, його головною галуззю залишалося зернове господарство, оскільки в структурі харчування основну частку становили хлібопродукти. Провідне місце належало житу, пшениці, ячменю. їх доповнювали овес, просо, гречка та інші сільськогосподарські культури. Природно-кліматичні умови визначали різне співвідношення злакових у різних районах країни. Розвивались також городництво і садівництво.

Основною формою орного землеробства у всіх областях, заселених східними слов´янами, було двопілля. За часів Київської Русі застосовувалися дві системи землеробства — парова і перелогова. Тільки у XIV—XV ст. почався перехід до трипілля (ярове — озиме — пар). Воно пов´язало в єдиний комплекс досконалі знаряддя землеробської праці, найбільш оптимальний асортимент культур і відповідну агротехніку. Врожайність у цей період була рівна сам-два. Максимальні врожаї жита і ячменю перевищували сам-чотири — сам-п´ять, вівса — сам-три.

Важливою галуззю, пов´язаною із землеробством, було скотарство. Розводили коней, волів, корів, овець, свиней, курей, гусей, качок. Князі Ігор і Святослав Олегович (XII ст.) мали "кобил стадних 3000, а коней 1000". Водночас смерди були погано забезпечені худобою і кіньми.

Варто зазначити, що землеробство і скотарство в Київській Русі, будучи провідними галузями господарства, досягли такого рівня розвитку, який в основних рисах зберігався і в майбутньому. За рівнем сільськогосподарської техніки, ступенем розвитку землеробства і набором культур Київська Русь була на тому ж рівні, що й сучасні їй країни Західної Європи. Як і в Європі, неврожайні роки в різних містах Русі у XI—XII ст. призводили до масового голоду, що свідчило про нестійкість цієї галузі. Проте частина продукції уже виготовлялася на експорт.

Важливу допоміжну роль відігравали мисливство і рибальство. Мисливський промисел задовольняв потреби населення в одязі, взутті, які виготовлялися зі шкіри, хутра не тільки домашніх, а й диких тварин. Крім того, хутром сплачували данину, податки. Рибальство задовольняло зростаючу потребу в пісній їжі, особливо після прийняття християнства з його системою nocTie.j

У VI—IX ст. від сільського господарства відокремилося ремесло. В епоху Київської Русі відбувався справжній розквіт ремісничого виробництва. За джерелами можна виділити 64 спеціальності: обробка заліза, кольорових металів, дерева, каменю, шкіри і пушнини, виготовлення кераміки, ювелірних виробів тощо. Тільки із заліза і сталі староруські майстри виготовляли більше 150 видів різних виробів.

У Київській Русі розвивалося ремісниче виробництво на селі (сільське), що в основному задовольняло потреби землеробів (серпи, заступи, сокири, лемеші тощо), і міське, яке характеризувалося більш високою технікою, виготовляючи, крім вказаних речей, і різні побутові предмети, зброю. Сільські ремісники в основному використовували лиття для виготовлення відносно невеликого асортименту ювелірних виробів (обручки, браслети, підвіски та ін.), у місті ж виконували більш тонкі ювелірні роботи (чеканку, ковку, гравірування, воронування, позолоту, скаль, емаль). Неперевершеними досі шедеврами ювелірної справи на Русі є дорогоцінні вироби з перегородчастими емалями: іконки, хрестики, князівські барми, ковки тощо). Виробництво високохудожніх і коштовних прикрас з емаллю зосереджувалось у Києві, звідки вони розходились по Русі та за її межами.

Як міське ремесло виділялося виробництво будівельних і оздоблювальних матеріалів — цегли, черепиці, плитки, які широко використовувались при будівництві церков, будинків та інших споруд. У давньоруську добу тільки в Києві було зведено понад 30 кам´яних церков. До наших днів збереглись у Києві Золоті ворота, Софійський собор з його унікальними мозаїками і фресками, побудований в 1037 р. На початку XII ст. київські столярі збудували великий дерев´яний міст через Дніпро.