• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Формування сеньйоріального господарства

У VIII — на початку IX ст. основою господарської організації франкського суспільства стала феодальна вотчина —сеньйорія. Розміри її були різними: великі — декілька сот гектарів і більше (3—4 тис. селянських дворів), середні (з 3—4 сотнями дворів), дрібні (декілька десятків дворів). Як свідчить "Капітулярій про вілли" Карла Великого (кінець VIII ст.), земля у вотчині поділялася на дві частини: панську, або домен (становила, наприклад, 25—ЗО % площі), яка включала панські орні землі, і землю, яка перебувала у користуванні залежних селян і складалася з наділів. Землі вотчинника лежали черезсмужно з ділянками селян, тому панувала примусова сівозміна. Селяни виконували регулярну панщину 2—3 рази на тиждень у сезон сільськогосподарських робіт. Селянські господарства включали двір з будинком, будовами, орним наділом, інколи садок і виноградник.
Селяни користувалися неподільними общинними лісами і пасовиськами.

Залежне селянство каролінзької вотчини поділялося на три групи:

1) колони становили більшість — особисто вільні, але перебували в поземельній залежності;

2) раби-серви — поземельно й особисто залежні;

літи, які займали проміжне становище, були під патронатом якого-небудь феодала і тримали наділ у спадковому користуванні. Поступово ця різниця стерлась, і селяни злилися в єдину масу залежних, які сплачували оброк і виконували панщину.

Реміснича праця поєднувалася з сільськогосподарською, саме господарство було натуральним. Вся продукція за рідкісним винятком споживалась усередині вотчини, продавались періодично лише надлишки, а купувалося те, що не вироблялось у вотчині. Проте торгівля не мала серйозного впливу на загальний рівень економічного життя.

Каролінзька імперія розпалась у 843 р. на Західно-франкське королівство, що поклало початок Німеччині, Східно-Франкське королівство, що включало землі на схід від Рейну, й Італію із землями вздовж Рони і Рейну. Розпад великої держави свідчить про завершення процесу феодалізації франкського суспільства. Будь-яка країна Європи являла собою систему вотчин, кожна з яких була по суті "суверенною" державою. Феодальна роздробленість — вагома ознака феодальної системи, що сформувалась. Феодалізація — це перетворення алоду в утримання; зникнення вільних общинників і поява залежних і кріпосних утримувачів; утворення феодальної власності на землю і виникнення панівного класу феодалів, землевласників-воїнів.

Основні терміни і поняття

Феод, сеньйорія, танор, община, алод, бенефіція, прекарій, колони, серви, літи, ценз, цензива, лен.