• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Економічна історія

Особливості господарської діяльності

Специфіка географічного положенняСтародавнього Єгипту визначила основу основ економічного життя стародавніх єгиптян — іригаційне землеробство. Про його значення свідчить той факт, що воно залишалося високоефективним навіть у періоди політичного занепаду держави. Іригаційне землеробство у Верхньому Єгипті характерне в основному для розвитку зернового господарства, землі ж Дельти (Нижнього Єгипту), відвойовані у боліт, більше придатні як пасовиська. Тому мисливський промисел витіснило тваринництво. На відміну від месопотамської іригації, де система каналів і дамб мала передусім дренажне призначення, у долині Нілу з об´єднанням країни в єдину державу, єгиптяни побудували просту і надійну басейнову систему іригації. її призначення — якомога довше протягом усього посівного періоду затримувати воду на полях. Будівництво й експлуатація такої системи штучного зрошення вимагали зусиль усіх номів (так називали в Єгипті перші держави), що дуже вплинуло на політичну організацію староєгипетського суспільства. Виконуючи роль організатора робіт і розпорядника земель, племінна знать з часом захоплювала владу.

Переваги цієї системи такі. По-перше, вода у Нільській долині стояла в каналах лише під час повені протягом 6—9 тижнів, решту часу вони залишалися сухими. За каналами ж у Месопотамії доводилося наглядати протягом всього року. По-друге, після осідання мулу паводкову воду відводили назад у річку, що давало змогу підживити ґрунт, оберігаючи його від засолювання. По-третє, вологи протягом двох місяців цілком вистачало для проростання й дозрівання зернових культур. Тому шкода природі завдавалася менша, ніж за системи іригації у Месопотамії.

Ще у IV тис. до н. є. єгиптяни винайшли ніломір, який допомагав хліборобам прогнозувати не лише час розливу Нілу, а й розміри паводка. В епоху Нового царства (1580—1555 pp. до н. є.) було винайдено шадуф, експлуатуючи який два робітники за світловий день могли полити до півгектара землі. Шадуф дав змогу єгиптянам інтенсивно освоювати високі поля, посприявши насамперед розвитку садівництва. Нарешті, у І тис. до н. є. єгиптяни почали використовувати для поливу землі водоналивне колесо сакіє, яким дотепер користуються єгипетські селяни. Ремонт дамб, очищення каналів, регулювання послідовності багаторазового поливу полів, польові роботи, пов´язані з режимом зрошення, — все це могло здійснюватися лише за жорсткого дотримання графіка, за постійного контролю й управління з єдиного центру, здійснюваних державою. Стародавня східна держава, таким чином, виникла внаслідок необхідності об´єднання сил землеробів-общинників для будівництва й обслуговування зрошувальної системи.