Основи дипломатичної та консульської служби

Розділ 10. Торговельні представництва в сучасній дипломатичній практиці

Сучасна практика заснування торговельних представництв дістала широке визнання. Вона закріплена в багатьох нормах загального міжнародного права, зокрема у Віденській конвенції про дипломатичні зносини від 1961 р. Серед центральних державних органів зовнішніх зносин України чільне місце займає Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі. Безпосередньо «дипломатичну діяльність» МЗЕЗТ здійснює через торговельно-економічні місії, цілі, завдання і функції яких регламентуються «Положенням про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном». Це Положення було затверджене указом Президента України від 30 квітня 1994 р. У ньому зазначається, що торговельно-економічна місія у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України і законами України та іншими законодавчими актами держави, а також вказівками МЗЕЗТ та МЗС України.

У Положенні (ст. 4) наголошується, що основним завданням торговельно-економічної місії є:

захист економічних інтересів України та прав суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування;
сприяння розвиткові торговельно-економічних зв’язків України, залученню іноземних інвестицій у пріоритетні сфери економіки України і виконанню міжнародних договорів України, укладених із державою перебування;
інформування Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України, Міністерства закордонних справ України та інших органів державної виконавчої влади України про цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування стосовно товарів, що експортуються з України;
підготовка висновків щодо доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кредитів із держави перебування, виходячи із запропонованих державою перебування цін, тарифів, кредитних ставок тощо.

Аналіз цього Положення дає можливість визначити основні функції торговельно-економічної місії — торговельно-політичну, оперативну, інформаційну, що здійснюються в повному узгодженні з діяльністю посольства, оскільки місія є його невід’ємною частиною і підпорядковується загальнимвказівкам посла.

Так, здійснюючи торговельно-політичну функцію, торговельно-економічна місія:

— «вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції провідних галузей держави перебування, кон’юнктуру ринку товарів та послуг, інформує Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України та Міністерство закордонних справ України з цих питань, а в разі потреби — інші заінтересовані міністерства, центральні органи державної виконавчої влади України, установи та організації;

— розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності торговельно-економічних зв’язків України з державою перебування;

— здійснює заходи щодо захисту інтересів України, прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування, інформує Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України та Міністерство закордонних справ України про дотримання суб´єктами підприємницької діяльності держави перебування зобов’язань за міжнародними договорами України, сприяє налагодженню та розвиткові прогресивних форм співробітництва, а також встановлює контакти з державними установами, організаціями, суб’єктами підприємницької діяльності держави перебування» (ст. 5 Положенні, п. 1—3).

Основними оперативними функціями торговельно-економічних місій у складі дипломатичного представництва України за кордоном вважаються такі: здійсненім заходів Щодо забезпечення інтересів України, дотримання правил міжнародної торгівлі суб’єктами підприємницької діяльності України при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій; участь у роботі міжнародних економічних організацій та їхніх органів із питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва; наданім допомоги суб’єктам Значний вплив на активізацію міжнародних торговельно-економічних зв’язків України із зарубіжними країнами, розвиток експортного потенціалу, поліпшення якості продукції, підвищення кваліфікації працівників справляють спільні підприємства (СП). Пошуком партнерів для створення СП в Україні та в державі перебування постійно опікуються ТЕМ. На початок 1997 р. засновано 3663 спільних підприємства з участю зарубіжних фірм з країн, в яких створено місії. Зарубіжні партнери інвестували в економіку України 601,4 млн дол. Так, за участі США створено 592 спільних підприємства (181,0 млн дол.), ФРН — 544 (133,4 млн дол.), РФ — 445 (33,5 млн дол.), Угорщини — 192 (18,5 млн дол.).

Як свідчить світовий досвід, динамічний розвиток торговельних відносин із зарубіжними партнерами, активізації експорту значною мірою залежать від регулярної участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародних виставках та ярмарках. У 1996 р. завдяки активному сприянню торговельно-економічної місії в США було оформлено павільйон України на другій Міжнародній виставці-ярмарку посольств зарубіжних країн у вашингтонському Конвенцій Центрі, підготовлено тематичні документи з торговельних та економічних питань, двосторонніх відносин, туристичну та довідкову літературу, проведено презентацію на тему «Україна — держава невичерпних можливостей». Виставку-ярмарок відвідало понад 20 тис. чол.

Торговельно-економічна місії в Польщі всіляко сприяла залученню українських підприємств до участі в міжнародних виставках на території Польщі, в т. ч. в четвертому Міжнародному салоні оборонної промисловості в м. Кєльце, а також залученню польських підприємств до участі в міжнародних виставках на території України («Київський міжнародний ярмарок-96», «Леополь-96» (м. Львів), «Україна: Схід — Захід, медицина — екологія» (м. Донецьк) та ін.).

Співробітники торговельно-економічної місії в Російській Федерації беруть активну участь у роботі засідань Міждержавної ради з виставково-ярмаркової діяльності СНД. Повноважним представником України — керівником ТЕМ було внесено пропозиції щодо змін та поправок до документи}, які визначають порядок і систему проведення таких заходів.

Завдяки активній підтримці ТЕМ українські делегації брали участь у роботі таких міжнародних виставок та ярмарків на території ФРН, як «Ганповермессе-96» (38 українських підприємств та організації!), «СЕВІТ-96» (26 українських підприємств та організації!), «ТиЬе-96», «´Уіїе-96» (18 українських підприємств та організацій), аграрній виставці «Зелений тиждень-96» та міжнародному форумі з проблем співробітництва в аграрнії! сфері між країнами Західної та Східної Європи (брали участь делегації Мінсільгосппроду України та керівник парламентської фракції Верховної Ради України).

На Каїрській міжнародній виставці в Єгипті відбулася презентації продукції «Південмашу», ХТЗ, АТ «Борекс», НКМЗ, Новокаховського об’єднання «Південелектромаш». Великим успіхом користувалася українська виставка в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Отже, торговельно-економічні місії є невід’ємною складовою частиною загальної структури державних органів зовнішніх зносин. Тому важливо розглянути питання щодо привілеїв та імунітетів торговельно-економічних місій як суб’єктів зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Оскільки торговельно-економічна місія — це структурний елемент відповідного дипломатичного чи консульського представництва, всі дипломатичні імунітети та привілеї в усій їх сукупності практично повністю поширюються на ТЕМ.

Перелік привілеїв та імунітетів торговельно-економічних місій розпочинається базовим імунітетом — недоторканністю їхніх приміщень. Цей імунітет випливає із загальної норми міжнародного права, викладеної в ст. 22 Віденської конвенції про дипломатичні зносини. Це означає, що приміщення ТЕМ, як і дипломатичне представництво, є недоторканним. Представники владних структур держави перебування не можуть заходити до цих приміщень інакше, як за згодою глави представництва. Приміщення торговельно-економічної місії, предмети їх обстановки та інше майно, а також засоби пересування ТЕМ користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту і виконавчих дії!.

Недоторканність архівів та документів торговельно- економічних місій також забезпечується правовою нормою, яка міститься у Віденській конвенції. Відповідно до ст. 24 Конвенції, «архіви і документа... недоторканні у будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження». До речі, міжнародне право передбачає дотримання цієї норми за будь-яких умов, навіть при оголошенні стану війни між державами.

Митні привілеї торговельно-економічних місій полягають У тому, що предмети, які ввозяться з-за кордону для офіційних потреб ТЕМ (наприклад, канцелярське обладнання, офіційні бланки, печатки, штампи тощо), а також вантаж, що ввозиться для тимчасового використання на території країни перебування (наприклад, експонати торговельно-промислових виставок, що проводяться за участі ТЕМ), звільняються від сплати мита і для їх ввезення не потрібно якогось особливого дозволу від властей країни перебування.

Як і дипломатичні представництва, торговельні представництва мають право використовувати за кордоном у відповідних випадках державний прапор та емблему акредитуючої держави. Ці символи держави можуть застосовуватись на території торгпредства, а також на його засобах пересування.

На торговельні представництва сьогодні поширюються й загальноприйняті в дипломатичному праві податкові привілеї та імунітети. Ст. 23 Віденської конвенції тлумачить, що: «1. Акредитуюча держава і глава представництва звільняються від усіх державних, районних та муніципальних податків, зборів і мит щодо приміщень представництва, власних або найманих, крім таких податків, зборів і мит, які являють собою плату за конкретні види обслуговування. 2. Фіскальні вилучення, про які йдеться в цій статті, не стосуються тих податків, зборів і мита, якими, згідно із законами держави перебування, оподатковуються особи, що укладають контракти з акредитуючою державою або главою представництва». Ці норми повністю поширюються і на діяльність ТЕМ.

Особисті привілеї та імунітети персоналу торговельних представництв регулюються тими ж нормами міжнародного права, що регулюють привілеї та імунітети персоналу дипломатичних представництв. При цьому слід враховувати існування трьох категорій зазначеного персоналу: дипломатичної, адміністративно-технічної та обслуговуючої.

Зі складу працівників торговельного представництва до категорії дипломатичного персоналу входять тільки глава торгпредства та його заступники (один чи два, в залежності від штату). Вони користуються дипломатичними привілеями та імунітетами в повному обсязі, мають дипломатичні паспорти і працюють у країні перебування на правах дипломатів, які належать до відповідного рангу. Глава ТЕМ, наприклад, за своїм статусом прирівнюється до радника посольства й тому може виконувати функції дипломатичного характеру. Решта співробітників ТЕМ користуються пільгами та привілеями, передбаченими для адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу Віденською конвенцією про дипломатичні

зносини. Звичайно, виходячи з принципу взаємності, конкретні держави у стосунках між собою обсяг цих пільг та привілеїв можуть розширювати до меж, які вони вважають найбільш прийнятними. Проте, що стосується «необхідного мінімуму», то Віденська конвенція передбачає для адміністративно-технічного персоналу торгпредств дотримання таких принципово важливих привілеїв та імунітетів, як особиста недоторканність, недоторканність житла, імунітет від податків, зборів, а також звільнення від сплати мита на предмети першої необхідності. Обслуговуючий персонал торгпредств користується лише імунітетом щодо дій, які виконуються як функціональні обов’язки. Ця категорія персоналу звільняється також від сплати податків та зборів із заробітної плати послужбі.

Таким чином, можна зробити висновок, що торговельні представництва в сучасній дипломатичній практиці відіграють важливу роль у розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин, активізації міжрегіонального співробітництва, налагодженні прямих взаємовигідних зв’язків між організаціями і підприємствами, сприяють досягненню головної дипломатичної цілі — встановленню атмосфери довіри та взаєморозуміння між країнами та народами світу.