• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Історія економічної теорії

12.3.3. Соціальна теорія розподілу

До наукових пріоритетів М. Туган-Барановського зараховують соціальну теорію розподілу, яка сформувалась на кінець першої декади XX ст., але основи якої були закладені ще в 1890 р. у праці "Вчення про граничну корисність". Саме виходячи із синтезу трудової теорії вартості та теорії граничної цінності, вченому вдалося подолати обмеженість матеріалістичного детермінізму в тлумаченні прибутку, заробітної плати, позичкового відсотка тощо.

В останні роки XIX ст. учений опублікував низку праць, в яких заперечував однобічне трактування людських інтересів і мотивацій, надавав великого значення соціальним та психологічним чинникам в економічному розвитку.

М. Туган-Барановський виділив п´ять груп потреб: 1) фізіологічні потреби у безпосередній підтримці життя й почуття спадковості; 2) статеві потреби; 3) симптоматичні інстинкти і потреби; 4) альтруїстичні потреби; 5) потреби, не засновані на практичних інтересах. На думку вченого, "мотиви й інтереси негосподарського роду мали особливо великий вплив на розвиток господарства... люди часто надавали перевагу не корисному".

М. Туган-Барановський відзначив особливе значення почуття національності та релігії у розвитку суспільства. "Національність, - твердив він, - часто являє собою крайню межу для симпатичних почуттів сучасної людини". Це твердження збігається з Франковим визнанням ролі національної свідомості в економічному і суспільному поступі. Він писав про те, що майже немає людей зовсім байдужих до громадської думки, високо цінував роль релігії в суспільному поступі. "Релігія, - заявляв учений, - завжди була і залишається до нинішнього часу одною із наймогутніших історичних сил".

Учений твердив, що господарство служить задоволенню ідеальних потреб не менше, ніж підтримці людського існування. Немає жодної потреби, - казав він, - задоволенню котрої не служило б господарство. З цього погляду М. Туган-Барановський критикував ортодоксальних марксистів за звужене розуміння мотивів нагромадження капіталу. Не спрага до фізичних насолод чи почуття самозбереження, а честолюбство є важливішим стимулюючим мотивом капіталу, - вважав учений. Він багато уваги приділив аналізу ролі психологічних мотивів у господарській діяльності, економічному суперництву, підкреслюючи тим обмеженість матеріалізму, який все зводив до економічних детермінант.

На думку М. Туган-Барановського, матеріалістична доктрина вирівнювання прибутків на капітал надумана і ні "найменшим чином не відповідає дійсності". Він казав, що товарні ціни формуються не на основі абсолютної товарної вартості, а витрат виробництва, структура яких для капіталіста не має значення. "Я показав, - писав М. Туган-Барановський, - що суспільний процент прибутку настільки мало залежить від будови суспільного капіталу, як і процент прибутку в окремих галузях виробництва. Заміщення живої праці матеріальними засобами виробництва не в силі, само собою, знизити процент прибутку: цей процент підвищується або знижується залежно від зміни продуктивності праці, але зовсім незалежно від розподілу суспільного капіталу на постійну і змінну частину".

Собі в заслугу М. Туган-Барановський ставив доведення того, що теорія додаткової вартості частково неправильна, частково позбавлена змісту, а так званий закон падіння відсотка прибутку рясніє логічними помилками. У трактуванні прибутку вчений віддав рацію "вульгарним" економістам і капіталістам-практикам, заперечував значення теорії вартості для пояснення розподілу суспільного доходу.

Розвиваючи власну теорію розподілу, М. Туган-Барановський в "Основах політичної економії" зазначив, що "категорія доходу є однією із своєрідних історичних категорій обмінного господарства. "Доходи суспільних класів, на його думку, залежать одні від одних. Наприклад, прибуток і заробітна плата - не "складають... логічні кореляти". Він твердив, що проблема розподілу не є самостійна, а тісно пов´язана з капіталістичною системою. "Явища розподілу, - писав М. Туган-Барановський, - не є особливі й самостійні економічні факти, а той же процес капіталістичного виробництва і обміну, який розглядають з певної точки зору".

У цьому зв´язку вчений заперечував матеріалістам, які розглядали закони заробітної плати на рівні товарного ціноутворення, оскільки існує глибока прірва між робочою силою та іншими товарами. Робоча сила - це не зовнішній об´єкт, а власне людська особистість, створення робочої сили не є господарський процес. Через те виробництво товару робоча сила не регулюється її ціною. Отже, попит і пропозиція не можуть пояснити середнього рівня заробітної плати.

Величина заробітної плати, згідно з концепцією М. Туган-Барановського, визначається, по-перше, продуктивністю суспільної праці, по-друге, часткою робітників у всіх суспільних доходах. "Соціальна теорія розподілу" передбачає розглядати заробітну плату як частку робітництва у суспільному продукті без зв´язку з цінністю. Ця частка може коливатися вгору і вниз: верхньою межею є весь продукт мінус засоби виробництва, нижньою - так званий фізіологічний мінімум. Конкретні величини плати в цих межах визначатимуться співвідношенням соціальних сил робітників і підприємців.

Оскільки фактори (продуктивність праці), які визначають заробітну плату і прибуток одні й ті ж, то їх частки в суспільному продукті можуть збільшуватись одночасно. Таке явище на основі традиційної теорії незрозуміле, але насправді воно цілком реальне. Правда, зазначав М. Туган-Барановський, підприємці можуть мати більшу частку в суспільному продукті, але це вже залежить від співвідношення соціальних сил, тобто найманих робітників і підприємців.

Незважаючи на цю простоту, запропонована теорія розподілу претендувала, як відзначали сучасники її автора, на наукову новизну^. Найповніше теорія розподілу М. І. Туган-Барановського викладена в його праці "Соціальна теорія розподілу", що була видана 1913 року в Берліні німецькою і в Петербурзі російською мовами. Вона спиралася на етичний імператив, згідно з яким людина - міра всьому.

Зрозуміло, що такий підхід розподілу надто суперечив культивованим тоді соціалістичним доктринам з їх проповіддю класової боротьби і експлуатації. Соціальна теорія розподілу М. Туган-Барановського узгоджувала інтереси робітників і підприємців, розкривала їх спільне джерело доходів, а отже, і зацікавленості в економічному зростанні. Можна погодитися з тим, що соціальна теорія розподілу М. Туган-Барановського не є складною, однак новаторською, бо власне її простота свідчить про талант творця. Можна би сказати навіть так, що саме у простоті криється геніальність. Саме тому соціальна теорія розподілу привернула увагу видатних економістів, зокрема, представника австрійської школи Є. Бем-Баверка.