Історія економічної теорії
12.3.2. Теорія економічних циклів та її вплив на світову економічну думку
Світову славу М. Туган-Барановському принесла магістерська дисертація, присвячена дослідженню господарських криз в Англії в XIX ст. Перебуваючи в Англії, М. Туган-Барановський опрацьовував англійські статистичні джерела, зокрема, докладно вивчив "Синю книгу". Тому магістерська праця М. Туган-Барановського насичена багатющими даними з історії розвитку англійської промисловості в XIX ст.
Дослідження М. Туган-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя" вперше опубліковане 1894 року. У передмові до другого видання (10.01.1900 p.) M. Туган-Барановський відзначив, що його книга "присвячена дослідженню найзагадковішого і незрозумілого явища господарського ладу нашого часу, - явища досі не остаточно ще з´ясованого в науці - періодичним промисловим кризам". Між тим, кризи - іманентна властивість капіталістичного господарства, а їх чітке періодичне повторення лишається таємницею. Розкрити цю таємницю намагалися ще до М. Туган-Барановського, але саме він дав наукову інтерпретацію причинно-наслідкових зв´язків циклічного характеру капіталістичного відтворення, розкрив його перспективи і обґрунтував методологічні засади прогнозування ринкової економічної кон´юнктури.
Учений-економіст дійшов висновку, що економічні кризи не можна розглядати у відриві від функціонування ринку, і тому друга частина його дослідження присвячена теорії ринку. Детальний опис і зіставлення фактів економічної кон´юнктури переконали дослідника в тому, що "криза залежить не тільки від випадкових причин, властивих певному історичному моменту, але і від постійних, загальних причин, властивих сучасному культурно-економічному ладу".
М. Туган-Барановський поставив перед собою завдання з´ясувати ті загальні причини, які роблять окремі промислові кризи надто схожими явищами і зумовлюють повторення епох торговельного застою з чітко помітною правильною періодичністю. Для того він проаналізував ринкові відносини.
При розгляді економічних криз М. Туган-Барановський вдало поєднував теоретичні політекономічні знання з історією народного господарства та історією світової економічної думки. Саме ця тріада забезпечила вченому можливість всебічно арґументувати свої погляди.
Аналіз теорій криз у їх історичній послідовності становить велику пізнавальну цінність взагалі, а особливе значення має розуміння економічних поглядів М. Туган-Барановського. Він не тільки розрізняв протилежні течії економічної думки, а в межах одного її напряму виділяв окремі погляди. Це, до речі, стосується К. Маркса і марксистів. М. Туган-Барановський відзначив, що "Карл Маркс не дав якої-небудь особливої теорії криз. У тих місцях "Капіталу", де він говорить про кризи, він приєднується до Енгельса, вчення якого про промисловий резерв капіталізму, про надлишкову армію робітників, котра у сприятливі роки надходить на фабрики, а в епохи промислового застою бідує і злидарює, зробилось одним із наріжних каменів економічної системи "Капіталу".
Послідовники "школи Маркса-Енгельса" проблеми походження криз з´ясували незадовільно, бо не пояснили, чому кризи відбуваються періодично.
М. Туган-Барановський відкидав найпоширеніше в його час пояснення криз спекуляціями на товарному і грошовому ринку, зниженням споживання тощо. Причина кризи, - писав він, - полягає не в недостатку споживчої сили нації, не в низькому рівні заробітної плати, а в чомусь іншому. "Проблема криз може бути задовільно розв´язана лише на основі правильної теорії ринку. А оскільки сучасна економічна наука, в особі величезної більшості своїх представників, стоїть на неправильній теорії ринку, то зовсім не дивно, що і проблема криз виявилась їй не під силу".
Необхідність криз випливає з трьох особливостей капіталістичного господарства, а саме: "1) капіталістичне господарство є господарство антагоністичне; 2) капіталістичне господарство ...має тенденцію до необмеженого розширення виробництва... і 3) капіталістичне господарство в цілому є господарство не організоване". Ось ті, так би мовити, три засади, з яких виходив М. Туган-Барановський при розкритті причин промислових криз, що періодично повторюються. Він приділив багато уваги виявленню причин і характерних особливостей періодичності криз, що в своєму розвитку охоплюють стадії пожвавлення і застою, піднесення і занепаду, показав зовнішні вияви, що характеризують перехід від однієї фази господарського циклу до наступної.
Особливу цінність у теорії криз М. Туган-Барановського становить аналіз симптомів їх виникнення і циклу відтворення. На основі численних даних він дійшов висновку, що "умови попиту на залізо знаходяться в особливо тісному зв´язку з фазами капіталістичного циклу". Характерною ознакою багатьох криз є посилення спекуляції нерухомістю і, зокрема, міськими землями. "Кризи зумовлюються тим, що у фазі піднесення споживання капіталу йде швидше, ніж його утворення і тому що меншим капіталом для підтримки своєї промисловості в фазі піднесення розпоряджається країна, тим швидше повинно закінчитися піднесення".
Що стосується зубожіння населення, яким багато хто намагається пояснити кризи, то ця думка є хибна, оскільки бідність народних мас не в абсолютному, а у відносному розумінні, є необхідною передумовою криз. Адже якщо б вдалося організувати капіталістичне виробництво, то рівень споживання не мав би значення. Однак нагромадження капіталу при повній неорганізованості національного виробництва, при анархії на товарному ринку неминуче веде до криз, наслідки яких особливо тяжкі для робітників, зайнятих ручною працею.
Підводячи підсумки проведеному дослідженню, вчений наголосив на тому, що його метою було довести, чому періодичність криз є неминучим супутником розвитку капіталістичного господарства. Циклічні коливання капіталістичної промисловості, зміна періодів промислового піднесення і спаду має своєю головною сферою галузі промисловості, що створюють засоби виробництва і, передусім, залізоробне виробництво, а також різні галузі промисловості з обробки заліза і дерева. Потім слідують кам´яновугільне виробництво і взагалі гірничо-заводська справа, будівельна промисловість. Таке розмежування, на думку М. Туган-Барановського, дуже важливе, бо воно відбивається навіть на законодавстві, що підтверджує правильність викладеної теорії криз. Згідно з теорією "періодичні кризи викликаються періодичною зміною розширення і скорочення виробництва основного капіталу". Якщо ця теорія правильна, то найбільші коливання повинні спостерігатися у виробництві машин і знарядь праці, а також у вугільній промисловості.
Сказане - це найзагальніші риси теорії промислових криз і капіталістичної господарської кон´юнктури, що її вперше представив на суд наукової громадськості М. Туган-Барановський в 1894 p., а потім конкретизував, доповнював, посилював і розширював окремі її складові. Уже в першому варіанті ця теорія мала широкий міжнародний резонанс, що відзначив у жовтні 1913 p. M. Туган-Барановський у передмові до третього видання свого дослідження, яке у 1900 р. видане німецькою, пізніше - французькою і англійською мовами. "Ряд західноєвропейських учених, - пише автор, - повністю або з більшими чи меншими обмеженнями прийняли мої висновки". Жан Лескюр назвав книгу М. Туган-Барановського "найоригінальнішим і найзначнішим твором у всій економічній літературі сучасності", зарахувавши до його послідовників відомих економістів Шпітгофа, Поле, Ейлебурга, Шмоллера. У 1913 р. Е. Брезінгер зробив спробу з´ясувати ознаку найближчих наступних криз у Німеччині на основі теорії криз М. Туган-Барановського, який, до речі, вважав, що нові факти ще більше, ніж нові думки, є перевіркою сили наукової теорії.
"Після багаторічного перехресного випробування моєї теорії фактами і відгуками значних людей я можу, - писав М. Туган-Барановський, - з чистою совістю заявити, що моя впевненість у правильності моїх уявлень не тільки не захиталась, а значно зміцніла. Більше, ніж коли-небудь я упевнений в закономірності та періодичності промислових криз".
Зацікавленість у світі теорією криз М. Туган-Барановського на початку XX ст. була такою великою, що, наприклад, у Франції в 1912 р. навіть було створено постійний комітет для передбачення промислових криз, який виходив із концепції українського вченого-економіста.
"Взагалі, - міркував учений, - багато з того, що я з такими труднощами встановлював у першому виданні цієї книги, стало зараз загальним досягненням економічної думки". Тепер усі знають, що ціни заліза, а не хліба є найважливішим показником фаз промислового циклу; коли ж я, твердив М. Туган-Барановський, виступав з цією тезою 19 літ тому, то її зустріли як парадокс. Цей показник був установлений індуктивним шляхом на основі вивчення руху цін на залізо в Англії впродовж десятиліть. Це швидко оцінили спочатку в Європі, а відтак у світі. Теоретик господарської кон´юнктури А. Шпітгоф відзначив, що "книжка Туган-Барановського є першою науковою монографією про кризи" і визнав, що вона є "великим кроком у справі розробки теорії криз". До оцінки приєдналися інші німецькі вчені-економісти, а В. Зомбарт назвав М. Туган-Барановського "батьком нової теорії криз".
Авторитет у світовій економічній літературі, норвезький професор Кассель називав ім´я М. Туган-Барановського серед найвидатніших новітніх теоретиків економічних криз.
Це, як слушно зауважив О. Мицюк, свідчило про велике теоретичне і практичне, по суті, магічне значення, магістерської дисертації М. Туган-Барановського. До того можна додати хіба те, що досі жоден теоретик економічних криз не може обійтися без знаменитої праці М. Туган-Барановського, яка, до речі, мала великий вплив на Дж. Кейнса, про що він сам зізнався.
Якщо загал найвидатніших економістів початку XX ст. визнав теорію М. Туган-Барановського, то послідовники марксистської ортодоксії сприйняли її з люттю тому, що вона суперечила доктрині неминучого краху капіталізму. Учений-економіст відверто і послідовно виступав проти тих, хто виводив необхідність загибелі капіталізму з вузькості ринку. Вчений вважав, що навіть коли робітничий клас зникне, то це не ускладнить реалізацію виробів капіталістичної промисловості. "Основним же законом капіталістичного розвитку я вважаю, - твердив М. Туган-Барановський, - постійне скорочення частки народного споживання в суспільній продукції, що, всупереч Марксові, не створює ніяких нових труднощів для процесу реалізації продукції капіталістичного виробництва". А якщо так, то воно не може спричинити крах капіталістичного господарського ладу. Капіталістичне господарство не містить у собі чинників, котрі могли би зробити його дальше існування економічно неможливим.
Велике наукове і прикладне значення теорії ринку, економічних криз і розбудованої на ній теорії економічної кон´юнктури М. Туган-Барановського повністю підтвердилося впродовж XX ст. Цим науковим новаторством українського вченого скористалися вчені всіх напрямів економічної думки новітньої доби й окремі держави в проведенні економічної антикризової політики.
Останнє заслуговує на особливу увагу, оскільки підтверджує практичну значимість запропонованої М. Туган-Барановським теорії економічної кон´юнктури. "Якщо йдеться про М. Туган-Барановського, - писав відомий польський економіст Міхал Калецький, - то сучасний капіталізм виразно підтвердив його погляд про парадоксальність і абсурдність "антагоністичних" систем, головним завданням котрих не є задоволення людських потреб. У його візії майбутнього капіталізму машини мали виробляти машини до виробництва машин, цілковито унезалежнивши капіталізм від ринку споживчих благ".
Це вдало підмічене М. Калецьким підтвердження теорії економічної кон´юнктури М. Туган-Барановського в капіталістичних країнах. Ще виразніше її застосування було в планово-директивній системі. Характерно, що в колишньому СРСР - країні економічної та політичної диктатури - всіляко паплюжили теорію М. Туган-Барановського, а в плановій практиці її широко використовували. Щоб це підтвердити, достатньо пригадати фетишизацію розвитку засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання, яка була притаманна для економіки тоталітаризму, що звела людей на рівень злиденного існування.
З теорії економічної кон´юнктури М. Туган-Барановського випливало, що ринкова капіталістична економіка має значні можливості для свого дальшого розвитку; їй не загрожує крах у найближчому майбутньому, на що сподівалися марксодокси. Дійсність повністю підтвердила висновки українського економіста, теорією економічних циклів якого скористалися вчені всього світу.