"Закон Сея" означає вислів: "Товари купуються за товари, а гроші для угоди повинні обмінюватись лише з яким-небудь товаром". Це можна також виразити так: немає ні загальної надпропозиції, ні сукупного збуту втрат (у листуванні з Малтусом і в наступних виданнях своєї праці Сей визначає товар як такий, що своєю ціною покриває витрати). Водночас закон Сея має багатозначну інтерпретацію. У своєму вузькому значенні цей закон звучить так: сукупний попит складається завжди тільки з виручки від запропонованих благ і послуг, включаючи факторні послуги (витрати). Деякі вислови Сея можна розуміти як ("...c´est la production qui oeuvre des debouches aux products"; або: "On voit done que la jait seul de la jormation d´un produit ouvre, des l´instant meme, un debouche a d´autre probluits", 1803-1841). Це означає, що не може бути жодного недобровільного (вимушеного) безробіття, а також жодних коливань кон´юнктури, оскільки кожна пропозиція праці забезпечує для себе (лише) збут вироблених товарів - у всякому разі при відповідній системі цін. Вислів можна також розуміти як умову балансу. Ринкова система вважається стабільною, це означає тенденцію до звільнення приміщень усіх ринків: без державних втручань і без стихійних лих, інших перешкод і помилок наприкінці цього стану. Декілька переходів Сея дають змогу думати, що ця інтерпретація правильна ("...Ces probluits seraient rourement avilis, si tous etaient toujo-urs laises a leur entiere liberte"). Рікардо вважав закон Сея У вузькій формі правильним, Малтус - ні.

Закон Сея досі важливий в економічній теорії. Спробуємо Розглянути його з сьогоднішньої точки зору. З цієї теми є чимало літератури, зокрема щодо трактування економічних понять. Нехай п - матеріальні блага і послуги (включаючи працю капітал і землю), S - пропозиція блага і; dі - попит; pі - ціна; Dm - зміна касової наявності за певний період. Тоді за визначенням економічних понять:

У цій інтерпретації Dm = dn - Sn є надлишок попиту на гроші.

Позначимо ціну pn (грошей) через 1, отже, тепер ми можемо (1) записати:

Просумуємо за всіма економічними елементами бюджет (домашнє господарство, включаючи державу) і фірми, і позначимо всі загальні величини прописними літерами. Тоді отримаємо з (1):

Оскільки за Сеєм товари купуються лише на товари і немає надлишку загальної пропозиції, то DМ повинно дорівнювати нулеві. Але це необхідне, а не достатнє. Для фірм Dm є прибутком. Вони не можуть впевнено існувати довгий час, якщо він є негативним. Отже, ми повинні наслідувати теорему Сея в тому, що надлишок попиту на гроші для кожного елемента економіки дорівнює нулеві: (3)∆m= 0 для всіх елементів економіки і тому також ∆М=0.

Це еквівалентно (відповідає):

Рівняння (3), (3а) або (3в) є законом Сея, але це має значення не для будь-якої ціни Рi . Попит й пропозиція залежать від усіх цін. З (3а) видно, що тоді функції пропозиції й попиту однорідні до степеня нуля у всіх цінах. Це означає, що елементи економіки не підлягають жодній грошовій ілюзії, що існує розумне припущення. Тоді закон Сея (3а) можна записати, якщо вибрати благо (1) як базове:

Співвідношення цін будуть визначати те, що S1 = d для всіх і. Отже, за умови дії закону Сея всі реальні величини залежать лише від п - 2 цінових співвідношень і не залежать від п - 1 абсолютних цін (їхніх рівнів). Абсолютний рівень цін не врахований. Спочатку ми хочемо дослідити Dm = 0. Ця вимога означає, що касова наявність (залишки) повинні завжди бути однаковими, незалежно від абсолютної висоти цін у поточному та у всіх попередніх періодах. У економіці грошей закон Сея може діяти лише в балансі стаціонарного стану (при якому рівень цін постійний), немає технічного прогресу і не змінюються функції попиту та пропозиції. Тоді каса залишається постійною.

Сей та інші класичні й неокласичні економісти вірили в дихотомію процесу ціноутворення: співвідношення цін визначено через реальну систему, як і дані зверху, абсолютний рівень цін завдяки кількісної теорії грошей. Сей стверджує, що при незмінному (постійному) виробництві рівень цін пропорційний До кількості грошей (грошової маси). У даному випадку, якщо (1) базове благо:

(4)Pl = C * M, C > 0

Що стосується константи С, то Сей бере її з рівняння обігу ("Кількість і важливість обороту в тому, що грошова сума визначається тією, яка потрібна"). Якщо (6) і 3, (3a), (3в) є сумісними, існує принцип контро-версії.

Фактично вони не є цим, крім балансу стаціонарної економіки. Якщо здійснюють М і всі співвідношення цін є постійними, то хоча Рi за (6 ) змінюється пропорційно, оскільки Y залежить лише від співвідношень цін. Справжня вартість вмістимого (залишків) каси, звичайно, змінюється, а це здійснює вплив на попит (ефект реальних касових залишків). Дихотомії процесу ціноутворення в загальному не існує. Разом з тим "закон Сея" у формі (3), (3а), (3в) може в основному не діяти. Велика пропозиція створює необхідний uno actu великий попит. Це діє лише спочатку, коли (якщо) враховується вартісна функція збереження, касові залишки (наявність) залежать від багатьох величин, наприклад, від очікуваного темпу інфляції й очікуваних змін відсотків, і може розглядатись не як звичайна константа. Іншими словами, теорію грошей не просто оминути.

Коли ми "закон Сея" розуміємо як умову балансу, залежить це від процесу ціноутворення, чи результує надпропозиція чи надлишок попиту і як скоро вони зникають. Ми можемо тоді також враховувати попит на гроші. Рівняння (2) буде тоді, коли ми приймемо подальшу відсутність грошової ілюзії:

Приєднаємо до цього функцію грошової пропозиції: ∆M= ∆‾M. Коли ми приймаємо функцію ціноутворення ∆pi= Fі (Di - Si), система (7) могла б об´єднати ринковий простір Si = Diдля всіх.

Згідно із "законом Сея", який базується на рівновазі попиту і пропозиції, всі товари повинні бути чистими субститутами і для цілком визначених функцій ціноутворення. Очевидно, через це одні економісти вважали запроваджені Сеєм принципи правомірними для окремих випадків, інші надавали їм ширшого значення. Кризи і кон´юнктурні коливання в економіці засвідчили, що "закон Сея" не справджується.