Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Деякі аспекти затримання в умовах воєнного стану

Із запровадженням в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв´язку із військовою агресією російської федерації було внесено низку суттєвих змін до КПК України. Дослідження інституту запобіжних заходів, зокрема, тимчасово запобіжного заходу - затримання уповноваженою службовою особою відповідно до ст. 208 КПК України, має виняткове значення для кримінального процесуального законодавства. Розкриття сутності процесуального порядку затримання в умовах воєнного стану є складним, оскільки інститут запобіжних заходів зазнав неабияких змін, які стали предметом дискусії як для науковців так і для практичних співробітників.

У ст. 615 КПК України Розділу IX-1 Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану, визначені особливості проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану, зокрема здійснення затримання особи. Так. відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України «наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину. - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу» [1]. Слід зауважити, що дана норма є відсильною, адже вона переадресовує до підстав для затримання особи уповноваженою службовою особою, визначених ч. 1 ст. 208 КПК України, серед яких

«1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення:

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чн місці події вказують на те. що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;

4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України» [1]».

Отже, законодавцем, введено нову підставу для затримання особи - «можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину [1]». Факт розширення підстав для затримання уповноваженою службовою особою особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, свідчить про збільшення обсягу обмеження права на свободу та особисту недоторканність [2]. Відповідно дане розширення детермінувало супротив захисників, які аргументують це тим, що розширення повноважень може призвести до випадків свавільного порушення прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Зважаючи на пріоритетність дотримання прав людини, їх порушення є недопустимим навіть в умовах воєнного стану [3].

Найпоширенішою законною підставою для позбавлення волі, без сумніву, є те, що особа обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину (див. expressis verbis статтю 5(1)(c) Європейської конвенції) [4]. Однак, як буде показано нижче, така підозра не є підставою для тримання під вартою на невизначений термін. Те, що може вважатися прийнятним, відрізняється від випадку до випадку, але, як зазначено в статті 9(3) Пакту та статтях 7(5) і 5(3) Американської та Європейської конвенцій відповідно, підозрюваний має право бути намагався «протягом розумного строку або звільнити» до суду [5-6]. Свобода є правилом, з якого затримання має бути винятком. Як зазначено в Правилах 6.1 Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо заходів, не пов’язаних з позбавленням волі, так званих «Токійських правил», «попереднє ув’язнення має використовуватися як крайній засіб у кримінальному провадженні з належним урахуванням розслідування передбачуваного злочину та для захисту суспільства та жертви» [7].

Зокрема «строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 КПК України, хоча ще донедавна законодавець намагався строк збільшити, враховуючи воєнний стан. Якщо в умовах воєнного стану відсутня об’єктивна можливість доставити затриману особу до слідчого судді, суду у строк, передбачений ст. 211 Кодексу, розгляд клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу здійснюється із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи» [1]. Звертаємо увагу на те, що законодавець вживає заходів для попередження випадків свавільного порушення права на свободу та особисту недоторканність, усуваючи наявні суперечності.

Про затримання уповноважена службова особа повинна негайно повідомити:

близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором затриманого (ч. 1 ст. 213 КПК);
батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування - якщо затримали неповнолітнього (ч. 2 ст. 213 КПК);
Службу безпеки України - якщо затримали розвідника, Мін’юст - якщо затримали державного виконавця, Мін’юст та Раду приватних виконавців України - якщо затримали приватного виконавця (ч. 3 ст. 213 КПК);
Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (ч. 4 ст. 213 КПК) [1, 8].

За ч. 1 ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою [1, 8].

Реформування КПК України в умовах воєнного стану набуло значної уваги серед науковців та практичних працівників. Зокрема, здійснення затримання, адже трансформації даного інституту пов’язані не тільки з темпоральним аспектом, але й процедурою цієї процесуальної дії. У ст. 615 КПК України, яка належить до Розділу ІХ-1 Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану, визначені особливості проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану. Ці особливості на сьогодні є актуальними і повинні бути розглянуті та проаналізовані практичними працівниками, які провадять слідчу діяльність в умовах, що склалися. Варто зафіксувати факт розширення законодавцем підстав для затримання уповноваженою службовою особою особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про збільшення обсягу обмеження права на свободу та особисту недоторканність. Особливо увагу слід звернути на посилення дії механізмів прокурорського нагляду для того, щоб запобігти масовим свавільним порушенням права на свободу та особисту недоторканність в умовах воєнного стану. Зокрема, це необхідно розглядати у розрізі збільшення строку для затримання в умовах воєнного стану.