• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Способи вчинення крадіжок з приватних будинків

Способу вчинення злочину як однієї з ознак, шо характеризує злочинне діяння у криміналістичному та кримінально-правовому значенні приділялось достатньо уваги з боку науковців. У кримінально-правовому аспекті спосіб вчинення кримінального правопорушення є ознакою об´єктивної сторони, шо впливає на кваліфікацію правопорушення та є обов’язковим елементом предмету доказування. З криміналістичної точки зору спосіб розглядають як сукупність характерних для кожного суб´єкта дій. шо здійснюються в певній обстановці, спрямованих на отримання певного результату внаслідок чого відбуваються зміни навколишнього середовиша у вигляді слідів. З такої позиції спосіб вчинення кримінального правопорушення потрібно розглядати як ланку, шо пов´язує інші елементи криміналістичної характеристики, а саме предмет посягання, обстановку, сліди, особу правопорушника.

За результатами вивчення матеріалів кримінальних проваджень за фактами крадіжок з приватних будників нами встановлено найбільш поширені способи проникнення до їх приміщень, а саме:
Впливом на механізм замка:

- шляхом бампінгу відкриваються замки з циліндровим механізмом. Ключ, що приблизно підходить за розмірами під отвір в замку або спеціальний пристрій у формі ключа вставляють і забивають молотком, не надто сильно завдаючи ударів. При цьому штифти замкового механізму від’єднуються або руйнуються і замок відкривається;

- за допомогою відмички відкриваються замки будь-якої конструкції. Професійні злодії здатні відкрити замок підручними засобами: шпильками, спицями, шпильками, ножами, дротом або набором спеціально виготовлених відмичок, підбираючи їх в кожному випадку. Сучасна відмичка є електромеханічної конструкції;

- висвердлювання замкової системи або вибивання замку. Це робиться за допомогою сильного удару по циліндру у місце замкової шпарини молотком або його дією на долото чи зубило після чого циліндр вискакує з корпусу замка;

- висвердлюванням частини циліндрового механізму замка у місці розташування штифтів;

- розпилом чи перекушуванням дужки навісного замка;

- впливом на ригель зовні шляхом натисненням на виступаючу частину за допомогою твердого предмета: викрутки, леза ножа, металевої пластини, стамески тощо з метою примусового пересування його у відкрите положення;

- підбором ключа. Типові недорогі замки часто встановлюються масово, завдяки низькій ціні на вироби, завдяки чому наявність відповідного ключа не буде проблемою для фахівця зі зломів;

- руйнування механізму замка кислотою. В один з отворів вливається кислота, що руйнує механізм і двері відкриваються простою викруткою.

Злам вхідної двері або вікна будинку шляхом їх руйнування:

• вибивання плечем, ногою або з використанням кувалди чи сокири дверей, що відкриваються всередину;
• знешкодження полотна дверей або лутки біля петель чи перепилювання самих петель болгаркою або їх віджим ломом;
• розпил полотна двері навколо замка та видалення його фрагменту разом із замком. Такі дії іноді проводяться з використанням спеціально виготовленого злодійського інструменту - «клешні рака», дія якого заснована на ріжучих властивостях ножиць по металу. Накладні замки відкривають роблячи отвір у полотні двері з наступним просовуванням руки та відкриття замка зсередини;
• руйнування дверей шляхом віджимання. Для цього лом або монтування вставляють між дверима і луткою та обертальним рухом ламають частину лутки зі скобою запирання або частину дверей або вставляють лом внизу дверей і підіймають їх шляхом руйнації лутки чи петель. Останнім часом злочинці, реалізуючи цей спосіб, стали використовувати спеціально доопрацьовані домкрати, що приводяться в дію як механічним, так і пневматичним способом;
• при проникненні через вікно - його розбивають стороннім предметом або видавлюють чи вирізають склорізом або злодійським інструментом -«балериною». Можливим є відкриття вікна з використанням лому або монтування, що вставляється у щілину між створами вікна та віджимається. При цьому руйнуються віконні запори або рама вікна разом зі склом. Якщо на вікнах встановлено ґрати, то залежно від їх закріплення вони перепилюються або за допомогою лома чи монтування виривають разом із цвяхами чи шурупами.

Проникнення у будівлю без зламу, або «безінстументальний» метод полягає у використанні наперед викрадених у господаря ключів від вхідних дверей. Іноді господарі ховають ключ в обумовленому місті або залишають відкритими вхідні двері, вікна, балкон, чим з успіхом користуються крадії.

Без проникнення у будівлю для вчинення крадіжки речей, що розташовані на ділянці біля будинку за відсутності господарів.

Без проникнення або з проникненням у будівлю таємно від господарів або з дозволу господарів, зловживаючи довірою за їх присутності на ділянці. Такі способи крадіжок трапляються, коли господарі: зайняті роботами у садку чи на городі на значній відстані від будівель; відпочивають часто із вживанням горілчаних напоїв, внаслідок чого втрачають пильність та не звертають увагу на наявність сторонніх осіб на ділянці, або засинають, не вживаючи заходів до збереження майна; разом відпочивають зі злочинцями, що вкралися до них у довіру [1, с. 28-29].

Виділивши групи способів крадіжок з будинків садибного типу, потрібно зазначити, що в більшості випадків злочинці застосовують сукупність способів проникнення. Невдале застосування одного зі способів примушує злочинця використовувати інший, тобто має місце ситуаційна обумовленість способів учинення злочину.

Способи приховування злочину вчені-криміналісти розглядають з одного боку як складову способу вчинення злочину, з іншого - як самостійну наукову категорію. В. Весельський, С. Зав’ялов та В. Пясковський поділяють способи приховування злочину на п’ять груп: «1) способи приховування матеріальних слідів, що відбилися в навколишній обстановці внаслідок готування і вчинення злочину; 2) способи приховування предметів посягання та наслідків заволодіння ними, розпорядження і використання; 3) способи вживання заходів з маскування і фальсифікації слідів злочину; 4) способи вживання заходів з протидії розшуку злочинця; 5) способи вживання заходів з протидії щодо встановлення істини загалом» [2, с. 37].

Ми приєднуємось до думки науковців, які вважають, що приховування злочину здійснюється шляхом утаювання, знищення, маскування або фальсифікації інформації, отриманої під час розслідування. Перераховані способи приховання крадіжки можуть мати прояв як окремо, так і в тісному переплетенні між собою, утворюючи так звані змішані способи приховання злочину.