Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Протидія кримінальним правопорушенням, вчинених відносно іноземців: теоретико-прикладні проблеми розслідування

Під час військової агресії з боку росії дедалі збільшується кількість бойових дій, особливо у Східних і Південних регіонах нашої держави. Внаслідок подальшої ескалації спостерігається збільшення міграційних процесів як у європейські країни, так і переміщення населення у центральні та західні регіони держави. Проте, Збройні Сили України продовжують дедалі деокуповувати захоплені росією території та здійснювати у цих регіонах стабілізаційні заходи.

За цих умов керівництво держави прикладає не аби яких зусиль щодо пришвидшення вступу України до Європейського співтовариства та інтегрування до НАТО. Внаслідок цього виникає необхідність продовження раніше започаткованих реформ соціальноекономічної й політичної основ суспільства враховуючи умови сьогодення. Виходячи з цієї ситуації, на початку 2023 року голова Верховної ради України Руслан Стефанчук анонсував навесні суттєві зміни у політичній, соціальній, економічній та правоохоронній сферах. Особливе місце у цій діяльності приділяється протидії корупції та організованій злочинності, а також реформуванню правоохоронних органів в цілому. Стан справ щодо протидії злочинності в умовах сьогодення потребує покращення.

В умовах виняткової політичної обстановки у державі та ускладнення криміногенної ситуації спостерігається зміна структури й характеру злочинності, загальний рівень якої має тенденцію до зростання. На сьогодні злочинність пристосовується до новітніх умов, суттєво модернізуються форми злочинної діяльності, значно ускладнюються способи підготовки, учинення й приховування кримінальних правопорушень, що викликає певні проблеми їх швидкого розкриття та якісного розслідування.

Внаслідок цього, нажаль, спостерігається збільшення кількості насильницький злочинів, особливо кримінальних правопорушень проти іноземців.

Можна погодитися з думкою І. Фаєра, що вчинення протиправних дій відносно іноземців викликає особливий суспільний резонанс, оскільки крім заподіяння шкоди людині - потерпілому від кримінального правопорушення, завдається шкода іміджу України як цивілізованій європейській державі.

Як свідчать статистичні дані Офісу Генерального прокурора, кількісні показники злочинних дій є загрозливими. Так, у 2019 р. відносно іноземців було вчинено 1924 кримінальних правопорушень, у 2020 р. - 980, у 2021 р. - 807. На думку вченого, викликає занепокоєння стан розслідування даних кримінальних правопорушень і досягнення завдань кримінального судочинства. Адже, наприклад, у 2021 р. відносно іноземців було вчинено 807 кримінальних правопорушень, підозру про вчинення кримінального правопорушення було вручено 399 особам, з обвинувальним актом до суду було направлено 354 кримінальні провадження. За 6 місяців 2022 р. відносно іноземців було вчинено 221 кримінальне правопорушення, підозру про вчинення кримінального правопорушення було вручено 68 особам, з обвинувальним актом до суду було направлено 49 кримінальних проваджень [1, с. 19; 2]. Окрім того, узагальнення правоохоронної практики свідчить про високий рівень латентності цих кримінальних правопорушень. Таким чином, значна кількість випадків кримінальних правопорушень, вчинених щодо іноземців, залишається поза увагою правоохоронців, чимало з них не вдається розслідувати й передати з обвинувальним актом до суду, а щодо деяких із них унаслідок неналежного доказування обставин у кримінальному провадженні - суд виносить виправдувальний вирок [1, с. 19].

Окрім того, у 2020-2023 роках спостерігається значне зниження рівня злочинності, що обумовлено гострою респіраторною хворобою СOVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 (2020-2021 рр.), внаслідок якої більшість громадян була переведена на дистанційну форму роботи й навчання, та повномасштабним вторгненням рф на територію України (2022-2023 рр.), внаслідок якого значна кількість українців тимчасово залишила державу.

За цих умов значно знизилась і кількість протиправних дій відносно іноземців. Проте, за даними правоохоронної практики фіксується зменшення з одного боку, скажімо, крадіжок і грабежів відносно іноземців, а з іншого - збільшення шахрайств, злочинів у сфері банківських електронних платежів тощо.

Виходячи з цього, виникає необхідність у створенні сучасної дієвої методики розслідування кримінальних правопорушень, вчинених відносно іноземців. У міжнародному праві під поняттям «іноземець» розуміють осіб, які хоча й проживають на території певної країни, але не є її громадянами і мають громадянство іншої держави або не мають такого взагалі.

У юридичній літературі вчені (криміналісти, кримінологи) на дисертаційному рівні достатньо уваги приділяли питанням протидії протиправним діянням відносно іноземців, зокрема: Ю. В. Венгерова «Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів у сфері туристичної діяльності» (2021 р.) [3], І. Фаєр «Розслідування корисливонасильницьких кримінальних правопорушень, вчинених щодо іноземців» (2022 р.) [1], І. Ральченко «Кримінальна відповідальність за злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444 КК України)» (2016 р.) [4], Б. Замула «Методика розслідування вбивств, вчинених іноземцями на території України» (2021 р.) [5], С. Албул

«Кримінологічна характеристика корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян» (2005 р.) [6] та ін.

Проте на сьогодні залишається низка невирішених організаційно-тактичних завдань.

У період, коли Україна була у складі Радянського союзу, злочинів проти іноземців майже не було. Це було пов’язано з тим, що держава була закритою країною. Громадяни СРСР майже не подорожували і до країни практично ніхто не приїздив. Усі іноземці, які потрапляли до країни, переважно були під щільним наглядом спецслужб. Проживали у певних готелях або супроводжувалися працівниками відповідних оперативних підрозділів.

За набуття Незалежності України - більшість громадян поїхали за кордон, переважно розвивати малий і середній бізнес. З 1991 року почала розвиватися туристична індустрія. На сьогодні Україна є досить привабливою туристичною країною для іноземців з багатьох країн. Це, насамперед, пов’язано з тим, що громадяни іноземних держав:

мають з Україною спільні кордони;
перетин державного кордону України характеризується спрощеною процедурою та певною доступністю;
наявність в Україні значної кількості спільних етнічних діаспор;
розвиненість торгівельних та інших соціально-економічних відносин.

Розвиток туризму почав приносити величезні кошти. Безумовно це не могло не зацікавити представників «криміналітету», які також намагалися отримувати кошти з туристичного бізнесу. Внаслідок цього ми щороку спостерігали збільшення злочинів у цій сфері, зокрема, крадіжок, шахрайств, вимагань та ін.

За даними опитування низки провідних туроператорів в Україні, можна дійти висновків, що існують непоодинокі випадки нападів на українських туристів за кордоном. Втім, майже усі ці випадки залишилися без належного реагування з боку правоохоронних органів. Основними причинами такої ситуації переважно є:

незнання мови країни, де перебуває турист;
короткий проміжок часу знаходження особи в іноземній державі;
побоювання з боку туриста розголошення певних обставин і події, що сталася, за різними причинами, та ін.

Все це призводить до того, що злочини не розкриваються, і викрадені речі та цінності не повертаються.

З часом почав змінюватися і предмет злочинного посягання. Якщо раніше предметом посягання переважно були гроші, речі й цінності, то на сьогодні предметом протиправного посягання є і заволодіння правовстановлюючими документами та цінними паперами, майновими правами на нерухомість та ін.

За такої ситуації вчені почали розробляти різні методичні рекомендації з розслідування злочинів, вчинених відносно іноземців, та у сфері туристичної діяльності в цілому.

Загалом, методика розслідування кримінальних правопорушень, вчинених відносно іноземців, є не типовою, адже центральним її елементом є саме «особа потерпілого».

На нашу думку, потерплий-іноземець в цілому визначає:

місце та обстановку здійснення відносно нього протиправного діяння;
безпосередньо спосіб злочинного діяння;
предмет злочинного посягання;
особу злочинця (їхню кількість, злочині вміння й навички) та ін.

Виходячи з цього, на підставі аналізу кримінальних проваджень і узагальнення матеріалів оперативної, слідчої та судової практики, на сьогодні серед такої категорії осіб (іноземців) можна виділити наступні групи:

Іноземці, які прибувають на територію України для відпочинку в якості туристів - подорожують історичними місцями або для відвідування лікувальних закладів. За останні 10 років в Україні побудовано багато 5-зіркових готелів з пакетом лікувальних послуг, постійними відвідувачами яких є іноземці (на відміну від низки європейських країн - послуги українських лікарів є набагато дешевшими і більш якіснішими);
Іноземці, які прибувають в Україну для відвідування релігійних, святих або сакральних місць. Наприклад, Паломники-хасиди, які щороку прибувають до Умані на Черкащині;
Іноземці, які прибувають в Україну для участі у короткотривалих масових культурних або спортивних заходів. Наприклад, Чемпіонат Європи з футболу, який відбувався в Україні у 2012 році (ЄВРО-2012);
Іноземці, які прибувають в Україну на тривалий період, насамперед, для навчання у юридичних або медичних закладах освіти України. На сьогодні в Україні навчається значна кількість іноземних студентів;
Іноземці, які прибувають на територію України на тривалий період для роботи або ведення бізнесу;
Іноземці, які прибувають в Україну на нетривалий період для отримання сексуальних послуг, для участі у так званому «секс-туризмі».

Якщо брати період повномасштабного вторгнення рф (2022-2023 рр.), то іноземці, які мігрують (переміщуються) зі Східних і Південних областей країни у Центральні і Західні її регіони внаслідок збільшення військових дій.

Безумовно, що кожна з наведених категорій іноземців може бути предметом розробки окремої методики досудового розслідування.

Виходячи з цього, подальшого наукового осмислення та дослідження потребують питання:

алгоритмізації дій слідчого при розслідуванні протиправних дій щодо певної категорії іноземців;
оптимізації організаційно-тактичного забезпечення проведення окремих слідчих (розшукових) дій для отримання інформації з матеріальних об’єктів, особистістних та змішаних джерел у кримінальних провадженнях даної категорії;
удосконалення основних напрямів взаємодії слідчого, органів і підрозділів Національної поліції України, інших державних органів і установ, громадських організацій під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених відносно іноземців;
посилення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти осіб та установ, які мають міжнародний захист;
удосконалення чинного законодавства у сфері протидії злочинності, враховуючи підвищену інтенсивність процесів міграції громадян. запалювальних боєприпасів типу «9М22С», випущених з реактивних систем залпового вогню РСЗВ. Авіація і корабельна артилерія противника активно застосовує крилаті ракети типу «Калібр», «Іскандер», «Кинджал» та інші їх різновиди. Зафіксовані чисельні випадки використання окупантами уламково-фугасно-запалювальних авіабомб типу «ОФЗАБ-500», які через свою потужність і часто некерованість є засобами невибіркової дії, що заподіюють зайвих ушкоджень і страждання цивільному населенню та серйозну шкоду природному середовищу [1].

Поняття «будівля» і «споруда», як об’єкти огляду під час розслідування воєнних злочинів, мають спільні ознаки, але й суттєво відрізняються між собою. Будівлі - це будівельні системи, що стоять на несучих чи захисних конструкціях та утворюють наземний замкнений об’єкт, який призначений для проживання чи перебування людей залежно від функціонального призначення, а також для виконання виробничих процесів. Спорудою називають інженерно-будівельний об’єкт для забезпечення технічних функцій (колодязі, трубопроводи, мережі каналізації, теплопостачання, електропостачання, газифікації та ін. Л. Рабчинська зазначає, що будівля призначена для постійного знаходження в ній людей з метою проживання чи роботи, споруда ж слугує виключно технічним цілям, а люди в ній знаходяться тимчасово [2, с. 102].

З огляду на це, до будівель можна віднести: житлові будинки, адміністративні будинки державних установ, лікарні, дитячі та навчальні заклади, залізничні вокзали, будинки аеропортів, автостанцій, річкових та морських портів, корпуси заводів і фабрик, виробничих та сільськогосподарських підприємств, автозаправні станції та інше. До споруд: атомні, теплові та гідроелектростанції, склади матеріальних цінностей та сировини, нафтові і газові сховища, трубопроводи, елеватори та зерносховища, бурові установки, автомобільні дороги, залізничні колії, злітно-посадочні смуги, мости, шляхопроводи, тунелі, дамби, греблі, вежі, мережі теплота електропостачання, газифікації, каналізації, колодязі, бомбосховища, спортивні, культурно-масові та інші архітектурні споруди тощо.

Головною особливостю проведення огляду будівель та споруд, що зазнали пошкоджень та руйнувань, є існуюча небезпека перебування його учасників в зоні проведення слідчої (розшукової) дії, оскільки залишається значний ризик подальшого руйнування будівельних конструкцій, можливої наявності на місці огляду вибухонебезпечних предметів, радіоактивних, хімічних речовин та їх залишків.

Тому до початку проведення огляду, рятувальні служби повинні спрямувати зусилля на ліквідацію наслідків події: надати екстрену медичну та психологічну допомогу постраждалим, здійснити евакуацію людей, вжити заходи щодо гасіння пожеж, провести розбір завалів, пошук тіл загиблих та поранених. Під час ліквідації наслідків події, не виключаються можливі вибухи вторинних вибухових пристроїв, вибухонебезпечних фрагментів, що залишились після вибуху боєприпасу, природного газу, паливномастильних матеріалів, враження електричним струмом, а в разі знаходження об’єкта в зоні активних бойових дій, залишається ризик завдання агресором повторних артилерійських обстрілів і бомбардувань.

Отже, фахівці з пошуку і знешкодження вибухових пристроїв та речовин перевіряють об’єкт на існування похідних (вторинних) вибухових пристроїв, фрагментів, що не вибухнули після основного вибуху, та виявляють подібні чинники, які впливають на забезпечення безпеки учасників огляду [3, с. 26].

Огляд місця події проводиться невідкладно, відразу після вчинення кримінального правопорушення. На підготовчому етапі важливим є отримання інформації про об’єкт огляду, його цільове призначення, вжиття заходів щодо запобігання або послаблення шкідливих наслідків події. Також визначаються конкретні цілі та завдання огляду, забезпечується охорона місця події, вносяться пропозиції щодо складу слідчо-оперативної групи і спеціалістів, яких доцільно залучити до огляду, перевіряється готовність технічних засобів, надається розпорядження працівникам поліції щодо виявлення очевидців обстрілу, інших свідків.

Документування на місці події, пов’язаного з артилерійськими обстрілами та бомбардуваннями, складає комплекс дій, який включає відібрання і систематизацію пояснень очевидців, виготовлення фото- і відеоматеріалів, складання схем, планів, топографічних карт та збір матеріальних слідів події [4, с. 269].

При цьому до спеціальної логістичної системи постачання та розподілу ресурсів по забезпеченню завдань проведення слідчих оглядів можна віднести:

залучення персоналу до складу слідчо-оперативних груп з числа слідчих, спеціалістів різного профілю, медиків, оперативних працівників, осіб, які будуть охороняти місце події, здійснювати перевезення, розміщення, харчування тощо;
підготовку спеціалізованого транспорту для переміщення слідчо-оперативних груп до місця події, перевезення техніко-криміналістичних засобів та техніки, транспортування вилучених речових доказів, в тому числі вибухових пристроїв, речовин та їх уламків, пересувних криміналістичних лабораторій для проведення попередніх досліджень у «польових умовах», землерийної та вантажної техніки, мобільних рефрижераторів для переміщення тіл загиблих до моргу, забезпечення їх пальним;
підготовку техніко-криміналістичних засобів, призначених для фото-, відеозйомки, забезпечення аерозйомки за допомогою безпілотних літальних апаратів (БпЛА) на місці події, технічних засобів збирання інформації про вибухові пристрої, речовини, їх пакування тощо;
спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, вибухозахисних костюмів), іншого спеціального одягу (захисних костюмів, рукавичок, взуття, респіраторів тощо), наметів для розгортання тимчасових пунктів збирання доказів, огороджувальних засобів та додаткових засобів освітлення тощо;
підготовку інших засобів та обладнання (засобів зв’язку, геолокації, картографічних матеріалів, бланків процесуальних документів, тощо).

Важливе доказове значення має фотота відеофіксація місця події, оскільки фотознімки та відеозапис відносяться до документів, які є джерелами доказів. Руйнування та обвали будівельних конструкцій, розповсюдження пожежі та наслідки її гасіння, можуть суттєво змінити загальну картину місця події від його початкового вигляду, що ускладнює досягнення цілей та завдань огляду. У таких випадках фото-, відеозйомку на місці події доцільно розпочати ще в процесі активної фази ліквідації шкідливих наслідків події рятувальними службами. Зафіксована таким чином інформація буде відображати динаміку розвитку наслідків події в часі і просторі. З метою безпеки і отримання найбільш повної картини на місці події, фото-, відеофіксацію рекомендується проводити із застосуванням БпЛА, дронів, які оснащені засобами фото-, відеозйомки.

Після завершення робіт з ліквідації наслідків події, фото та відеофіксація може продовжуватись спеціалістами-криміналістами поліції. На цій стадії огляду спеціалісти фіксують загальний вигляд об’єкта з прилеглою до нього територією, виявлені пошкодження та руйнування, взаємне розташування окремих матеріальних об’єктів та інші сліди кримінального правопорушення. При проведенні орієнтуючої та оглядової фотота відеозйомок, важливо дотримуватись основних правил судової фотографії, застосовувати існуючі методи кругової, лінійної та ярусної панорами.

Таким чином, фактичні дані, отримані за результатами слідчих оглядів будівель і споруд, що зазнали пошкоджень та руйнувань в результаті артилерійських обстрілів та бомбардувань, визначають подальший хід досудового розслідування воєнних злочинів, дозволяють висунути об’єктивні та найбільш достовірні версії щодо механізму вчиненого кримінального правопорушення, його суб’єктів, забезпечити належне планування слідчих (розшукових) дій з метою збирання і перевірки інших доказів та встановлення злочинців.