• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Окремі питання кваліфікації сексуального насильства над дітьми, що вчиняють російські військові

Військовополонені офіційно захищені з 1929 року Третьою Женевською конвенцією. Її принципи передбачають гуманне ставлення, обмін інформацією про них та право посадових осіб нейтральних держав відвідувати їхні табори [ 1 ].

Конвенція була значно розширена у 1949 році після Другої світової війни, коли кілька країн-учасниць звинуватили у порушенні її правил. За даними ООН, Женевську конвенцію підписали 196 країн, серед яких є Україна і росія [ 2, с.14 ].

Військовополонені - це особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, та які потрапляють під владу противника. Режим воєнного полону поширюється також на особовий склад ополчень, загонів добровольців, що входять до їх складу, особовий склад організованих рухів опору тощо [3 ]. Вищевказане поняття - військовополонені, передбачено Інструкцією «Про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України», яка затверджена Наказом Міністерства оборони України № 164 від 23 березня 2017 року.

Не вважаються військовополоненими, однак користуються пільгами та захистом, передбаченими Конвенцією особи зі складу медичного та духовного персоналу, затримані державою, що тримає в полоні, з метою надання допомоги військовополоненим. Також їм забезпечують усі можливості для надання медичної та духовної допомоги військовополоненим [ 1 ].

Відповідно до норм статті 434 Кримінального кодексу України [ 4 ] існує кримінальна відповідальність за погане поводження з військовополоненими.

Згідно з законодавством України про кримінальну відповідальність, погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину караються позбавленням волі на строк до трьох років (стаття 434 Кримінального кодексу України [ 4 ]).

Основним безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення передбаченого статтею 434 Кримінального кодексу України [ 4 ] є порядок несення військової служби. Відповідно до Женевської конвенції [ 1 ], яка установлює порядок поводження з військовополоненими, при якому охороняються їх життя, здоров ‘я, честь і гідність у чинному Кримінальному Кодексі України [ 4 ] передбачена кримінальна відповідальність за погане поводження з військовополоненими.

Аналіз диспозиції статті 434 КК України «Погане поводження з військовополоненими» дозволяє зробити висновок, що за наявності спільного родового об’єкта (встановленого порядку несення військової служби) й потерпілого (військовополонений) норма охоплює декілька складів злочинів [ 6, с. 214 ]. Наприклад, об’єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого статтею 434 КК України характеризується суспільно небезпечними діяннями у формі:

поганого поводження з військовополоненими:

а) яке мало місце неодноразово;

б) пов’язане з особливою жорстокістю;

в) спрямоване проти хворих і поранених;

недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених осіб [ 5 ].

Погане поводження з військовополоненими може виражатися в діях військовослужбовця, якими спричиняється шкода здоров’ю, порушуються права і честь військовополонених (нанесення побоїв, спричинення тілесних ушкоджень, катування й інші прояви жорстокості). Подібні дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність у випадках, коли вони вчинювались за наявності хоча б однієї із вказаних у статті 434 КК України [ 4 ] кваліфікаційних обставин: мали місце неодноразово, тобто, не менш як два рази, або супроводжувались особливою жорстокістю, або були спрямовані проти поранених та хворих.

Недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених військовополонених полягає у злочинно недбалому виконанні обов’язків з надання їм лікарської допомоги і догляду за тими, хто цього потребує. Закон спеціально застерігає, що в таких випадках кримінальна відповідальність за статтею 434 КК України [ 4 ] настає тільки тоді, коли відсутні ознаки більш тяжкого злочину.

У літературі з кримінального права висловлюється точка зору, згідно з якою суб’єктивна сторона передбаченого статтею 434 КК України злочину характеризується умисною формою вини у разі поганого поводження з військовополоненими, й необережною формою вини - у випадку недбалого виконання обов’язків щодо хворих і поранених [7].

Суб’єктом кримінального правопорушення у випадку поганого поводження з військовополоненими може бути будь-який військовослужбовець, що за тих чи інших обставин вступив у постійний або тимчасовий контакт з військовополоненими, а суб’єктом недбалого виконання обов’язків можуть бути тільки ті військовослужбовці, на яких покладене лікування хворих і поранених або піклування про них. Це можуть бути як військовослужбовці Збройних Сил України, так і особи зі складу армії противника, які залучалися для надання лікарської допомоги хворим і пораненим військовополоненим [5].