Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти
Тероризм як загроза національній безпеці України в умовах воєнного стану
Однією із складних та надзвичайно гострих проблем сучасності є тероризм. Проблема тероризму вже багато років не втрачає своєї актуальності як для правової теорії, так і для практичної діяльності правоохоронних та інших державних органів. Проте загрозливих масштабів вона набула лише в теперішній час. Незважаючи на значні зусилля, що докладаються державами і міжнародними організаціями, для протидії їй, не лише не втрачає свого розповсюдження, але й розвивається, набуваючи нових форм і методів її здійснення. В арсеналі терористів, що вчинюють терористичні злочини в наш час не лише традиційні засоби, а й найсучасніша зброя і військове спорядження[1, с.1].
Неприкрита агресія РФ проти України супроводжується використанням терористичних методів і засобів для залякування населення, впливу на прийняття органами державної влади потрібних для агресора рішень. Нині масштаби, інтенсивність, шкода від тероризму, кількість та серйозність порушень міжнародного гуманітарного права зросли в геометричній прогресії.
Узагалі, світовий досвід показує, що всюди, де існують збройні конфлікти чи йде війна, тероризм стає поширеною повсякденною практикою під час ведення воєнних дій.
У дослідженні «Глобальний індекс тероризму - 2022» прогнозувалося, що Україна побачить новий спалах тероризму, оскільки він все більше концентрується в зонах збройного конфлікту. Занепокоєність експертів викликає загроза кібертероризму та її підвищений вплив на інші країни у зв’язку з ескалацією збройного конфлікту в Україні [2].
Сьогодні визнається, що сучасний те-роризм став явищем, що супроводжує військову агресію РФ і гібридну війну проти України, метою якої є не лише окупація певних територій України, а й повна ліквідація Української державності. Отже, на цей час найбільшу терористичну загрозу для України становить агресивна політика Російської Федерації, спрямована на дестабілізацію ситуації в державі та повалення конституційного ладу в Україні[3].
Активність агресора в Україні проявляється у використанні класичної тактики терору (вибухи, залякування, диверсії тощо) не тільки в районі бойових дій, а і в інших регіонах України; застосування важкої зброї, у т.ч. проти мирного населення; використання цивільного населення як «живого щита» (ведення вогню з житлових кварталів населених пунктів, розміщення зброї біля шкіл, лікарень, дитячих садків тощо); переслідування громадян за інші політичні або релігійні переконання; жорстоке поводження із захопленими українськими військовослужбовцями; перешкоджання діяльності міжнародних, у т.ч. гуманітарних, організацій: недопущення гуманітарних конвоїв ООН, Червоного Хреста; активний пропагандистсько-психологічний маніпулятивний вплив на молодь, яка проживає на окупованих територіях; активне використання мережі Інтернет (пропаганда, вербування, фінансування тощо) [4].
Агресивні дії РФ, дії незаконних збройних формувань "ДНР" та "ЛНР", зокрема, обстріли цивільних об’єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, здійснення диверсій, створення перешкод у роботі спостерігачів міжнародних організацій, загроз їх життю і здоров’ю, характеризуються у міжнародній правоохоронній практиці як терористичні^]. Поряд з військовими діями, актуальним чинником терору залишається диверсійно-терористична та інша підривна діяльність російських спецслужб, які використовують різноманітний арсенал прийомів та засобів, мають значний досвід і практично необмежені матеріальні ресурси. Така діяльність має ознаки міжнародного тероризму, що загрожує європейській та глобальній безпеці[5, с.5].
З огляду на те, що конфлікт в Україні привертає увагу всього світу, важливо, щоб проблема боротьби з тероризмом не відійшла на другий план. Терористичні загрози, що постали перед Україною, вимагають на законодавчому та організаційному рівні удосконалення функціонування загальнодержавної системи боротьби з тероризмом з врахуванням позитивного зарубіжного досвіду та найкращих світових практик у сфері боротьби з тероризмом.
З метою всебічного посилення спроможностей загальнодержавної системи боротьби з тероризмом з урахуванням європейських та загальносвітових практик у сфері протидії тероризму СБУ розроблено законопроект «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Додаткового протоколу до Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» (реєстр. №7699), який внесено до Верховної Ради України Президентом України. Цим законопроектом передбачені, зокрема, зміни до: 1) Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких: а) встановлюється кримінальна відповідальність за “проходження навчання тероризму”, “перетинання державного кордону України з терористичною метою”, а також за фінансування цих діянь; б) визначається підслідність зазначених злочинів — досудове розслідування таких злочинів здійснюватимуть слідчі Служби безпеки України; в) визначається можливість застосування під час воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні згаданих злочинів, лише одного виду запобіжного заходу — тримання під вартою (за наявності підстав для застосування запобіжного заходу) із наданням права слідчому судді, суду не визначати при цьому розмір застави; ґ) передбачається можливість здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо згаданих злочинів; 2) Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, що передбачають запровадження правових основ для проведення антитерористичної підготовки населення; визначення нових суб’єктів боротьби з тероризмом (з урахуванням сучасної системи органів державної влади); удосконалення повноважень Служби безпеки України як головного суб’єкта боротьби з тероризмом; наділення Антитерористичного центру при Службі безпеки України повноваженнями формувати та вести перелік терористичних організацій і груп; 3) Закону України “Про санкції” в частині розширення видів санкцій, що можуть застосовуватись, зокрема до терористичних організацій та груп [6].
Сподіваємося, що реалізація цього акта дасть змогу підвищити ефективність у боротьбі з тероризмом. Це є надзвичайно актуальним завданням на тлі зростання нових викликів і посилення загроз національній безпеці України.