• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Напрямки удосконалення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03.03.2022 р. № 2108-ІХ Кримінальний кодекс України доповнено статтею 111-1 «Колабораційна діяльність» [1].

Колабораційна діяльність, як явище, є новим для кримінального законодавства України, але не новим для міжнародного права. Колабораційна діяльність є значним за своєю суспільною небезпекою кримінальним правопорушенням, приносить значні збитки державі та підриває основи національної безпеки нашої країни, саме тому це кримінальне правопорушення було розташовано у розділі першому Особливої частини Кримінального кодексу України (далі КК України).

Стаття 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність» складається з 8 частин, кожна з яких передбачає кримінальну відповідальність за самостійні діяння, за виключенням частини 8 цієї статті, яка фактично передбачає кваліфікований склад цього кримінального правопорушення. Санкції за ч. 1 та 2 ст. 111-1 Кримінального кодексу України передбачають покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років [2]. Такий вид покарання відносить до тих, що не пов’язані із позбавленням волі. Цей вид покарання у цих частинах застосовується як основна міра покарання, і відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, яка передбачена у ст. 12 КК України, ч. 1 та 2 ст. 111-1 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків.

Розділ I «Злочини проти основ національної безпеки», де розташовано ст. 111-1 Кримінального кодексу України, не змінював свою назву, після закріплення у Кримінальному кодексі України поняття «кримінальне правопорушення», саме завдяки тому, що всі статті, які було розташовані у цьому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України відносились до категорії «злочинів», згідно класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої ст. 12 Кримінального кодексу України. З появою ст. 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність», ч.1 та 2 якої відносяться до кримінальних проступків, виникає питання про невідповідність назви розділу та ступеня суспільної небезпечності діянь, відповідальність за які передбачено у статтях цього розділу. Для усунення невідповідності пропонуємо викласти назву розділу I Особливої частини Кримінального кодексу України у такій редакції: «Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України».

По-друге, санкція за ч.1 ст.111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність» передбачає застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у теорії кримінального права відноситься до змішаних видів покарання. Призначається у випадках, коли вчинення кримінального правопорушення було пов’язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю, з метою недопущення вчинення ним у подальшому кримінальних правопорушень із використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю. Суд не вправі призначити покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо особи, яка не обіймає певної посади або не має права займатися певною діяльністю (лікарюванням, викладанням, управлінням транспортним засобом тощо) [3, с. 324-325].

Логічне та систематичне тлумачення змісту ч. 1 ст. 111-1 КК дає можливості зробити висновок, що суб’єктом цього діяння є осудна фізична особа, яка досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Не містяться вказівки на додаткові ознаки суб’єкта, окрім вказівки на громадянство (громадянин України). Відповідно особи, які вчиняють дії, відповідальність за які, закріплено у ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, але не обіймають певні посади чи не мають права займатися певними видами діяльності не можуть бути піддані кримінальному покаранню за ч. 1. ст. 111-1 КК України. Проте така ситуація не відповідає принципу справедливості, оскільки дає можливість особам, які вчинили діяння, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України, уникати кримінальної відповідальності за свої діяння, у зв’язку із статусом безробітного чи обійманням посад, які не передбачають застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності.

Вихід вбачається у закріпленні в санкції ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України покарань, які могли б застосовуватися до винної особи, але не передбачали обіймання певної посади чи зайняття певними видами діяльності. Пропонуємо доповнити санкцію ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України такими видами кримінальних покарань як штраф, громадські роботи та виправні роботи, оскільки такі види покарання не змінять ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, але будуть давати можливість притягати до кримінальної відповідальності особі, які вчинили дії, відповідальність за які закріплено у ч. 1 ст. 111-1 КК України.