Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Удосконалення механізмів державного регулювання реагування на надзвичайні ситуації в умовах децентралізації

Децентралізація, що була успішно проведена протягом 2020-2021 рр., була «запущена» центральною владою України та відповідала потребам місцевого самоуправління щодо вирішення локальних проблем і реалізації ініціативи на місцях щодо покращення управління громадами і більш раціонального використання бюджетних коштів. У той самим час, на жаль, незначну увагу було приділено розвитку муніципального управління і місцевого самоврядування як засобу вирішення проблем саме на місцевому рівні, рівні об’єднаної територіальної громади, за умови того, що переважна більшість проблем розв’язується на місцевому рівні коштом місцевого бюджету, а також переважна кількість потреб задовольняється за тим самим алгоритмом. Відповідно мова йде про забезпечення спроможностей органів місцевого самоврядування щодо самостійного за умови самофінансування і використання власних ресурсів розв’язувати проблеми місцевого рівня, тобто про мобілізацію внутрішніх резервів територіальних громад та оптимізацію їх ресурсів.

Ґрунтуючись на попередніх дослідженнях [1, 2], можемо запропонувати авторське бачення механізму забезпечення якості муніципального управління великим містом, що має містити:

визначення цілепокладання розвитку територіальної громади за умови створення засад політики якості управління ресурсним забезпеченням різного характеру за умови загального доступу та стратегічного планування з урахуванням потенційних потреб територіальної громади;
процедури надання адміністративних послуг органами муніципального управління за умови оцінки якості їх роботи безпосередньо мешканцями громади, контролінгу та зовнішнього незалежного аудиту всіх адміністративних процесів, постійний моніторинг якості рівня якості наданих адміністративних послуг і задоволеності мешканців громади;
застосування методів та інструментів аутсорсингу при налагодженні партнерської взаємодії муніципальної влади і представників місцевого бізнесу, а також створення приватно-громадського партнерства за умови системного використання комплексу методів оцінки, інструментарію і технологій забезпечення якості, результативності та ефективності діяльності адміністрацій муніципальних утворень.

Відповідно процедури формування та реалізації політики якості муніципального управління мають бути: засновані на стратегічних цілях соціально-економічного розвитку територіальної громади великого міста; зорієнтовані на споживача адміністративних послуг, якість послуг, забезпечення якості адміністрування (результативність і ефективність функцій, що виконуються), взаємодію управлінських структур з територіальною громадою (підприємцями і мешканцями) задля суспільного розвитку (забезпечення якості муніципального управління) на засадах партнерства місцевої влади, підприємців і мешканців територіальної громади для забезпечення ефективного управління ресурсами загального доступу.

Відповідно при створенні організаційних схем проведення оцінки якості діяльності органу муніципального управління великим містом потрібно орієнтуватися на оцінку якості муніципального управління насамперед територіальною громадою, що дозволить забезпечити відповідальність муніципальних органів управління перед представницькими органами місцевого самоврядування і територіальною громадою в цілому.

На власному досвіді муніципального управління великим містом можемо говорити про впровадження низки інформаційних систем і технологій у сферу надання адміністративних послуг територіальній громаді великого міста для забезпечення певних складових, а саме: інформування мешканців територіальної громади про небезпеки, укриття і сховища та отримання допомоги; електронні розрахунки за надані послуги; нормативноправова і довідкова інформація; моніторинг і контроль стану навколишнього середовища.

Все вищевикладене обґрунтовує інтерес до визначення поняття «муніципальна безпека великого міста», що тісно пов’язаний із запровадженням нових управлінських практик на рівні територіальних громад, наділення органів місцевого самоврядування новими функціями, застосування сучасних підходів до визначення безпеки на місцевому і територіальному рівнях. Наразі можемо стверджувати відсутність розуміння даної комплексної проблеми, що ускладнює унормування і визначення функцій, повноважень і завдань забезпечення безпечних умов життєдіяльності територіальної громади великого міста як однієї із складових державного устрою України і національної безпеки зокрема. Відповідно все це ускладнює виокремлення правозастосовчої та ефективної практики забезпечення муніципальної безпеки великого міста.

Погоджуємося з думкою автора [3, с. 83], що «що територіальна громада - це первинний суб’єкт місцевого самоврядування, що характе-ризується автономністю та самодостатністю, визначений на засаді територіальності та створений з метою самореалізації, розвитку, реалізації прав та інтересів її суб’єктів, з наявністю взаємодії між ними».

Також слід згадати пропоновані підходи [4], якими визначено «напрями державної політики щодо захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави від загроз у сферах громадської безпеки та цивільного захисту, а також цілі, пріоритети та очікувані результати їх досягнення». Важливим є декларування принципів побудови стратегії, зокрема щодо наукової обґрунтованості підходів до формування безпекового середовища із застосуванням комплексного підходу до формування безпекового середовища.

Зазначається, що значно ускладнюють формування і реалізацію ефективної державної політики у сферах громадської безпеки та цивільного захисту фактори організаційноінституційного характеру у зв’язку з тим, що більшість структур системи забезпечення громадської безпеки та цивільного захисту перебувають на етапі трансформації, зумовленої необхідністю забезпечення ефективної протидії викликам і загрозам сьогодення та виконання зобов’язань, що визначені євроінтеграційним курсом України.

Відповідно можемо визначити напрями удосконалення механізму державного регулювання реагуванням на надзвичайні ситуації в умовах децентралізації:

удосконалення інституційних засад координації у сфері цивільного захисту з удосконаленням державного регулювання у цій сфері, а також створення територіальних громадах центрів безпеки;
розширення міжсекторальної взаємодії із формуванням системи взаємодії сил цивільного захисту з органами державної влади на всіх рівнях до реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру та ліквідації їх наслідків;
створення у співпраці з територіальними громадами, інститутами громадянського суспільства та за активної участі приватного сектору і окремих громадян безпечного середовища життєдіяльності, що забезпечується шляхом провадження орієнтованої на потреби мешканців громади діяльності сил цивільного захисту.

Відповідно до основних заходів децентралізації (реформування адміністративнотериторіального устрою) маємо віднести розбудову захисту населення від надзвичайних ситуацій. Відповідно соціальні та адміністративні послуги, розміщення служб екстреного реагування, пожежних частин та рятувальних підрозділів здійснюватимуться у кожному центрі громади шляхом створення відповідних органів управління та сил цивільного захисту (місцевих пожежних частин, комунальних та добровільних рятувальних формувань) та їх належного забезпечення.

Серед причин, що перешкоджають створенню умов безпечного функціонування територіальної громади можна виокремити наступні: існуюча інфраструктура громади не відповідає безпековим запитам; недостатня превентивна діяльність на територіальному і державному рівнях щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і криз на території громади; недосконала інформаційно-аналітична система щодо прогнозування, моніторингу і попередження потенційних загроз; неналежна координація і взаємодія служб екстреного реагування на запобігання і виникнення надзвичайних ситуацій і криз; низький рівень відповідальності та взаємодії на рівні територіальної громад для забезпечення безпеки; недостатні фінансові та матеріальні ресурси для реагування на надзвичайні ситуації і кризи на рівні територіальної громади; прогалини у нормативному забезпеченні делегування функцій цивільного захисту на місцевий і регіональний рівні тощо [5].

При дослідженні напрямів удосконалення механізму державного регулювання реагуванням на надзвичайні ситуації в умовах децентралізації на прикладі забезпечення муніципальної безпеки великого міста маємо визначити відповідні безпекові складові, зорієнтовані на сталість, самодостатність, здатність до позитивних трансформацій і швидкого відновлення. Наголошуємо на синергії всіх складових муніципальної безпеки великого міста в умовах її взаємодії із зовнішнім (безпековим) середовищем всієї країни.

Погоджуємось з думкою [6] відповідно того, що «територіальні громади в умовах війни пройшли краш-тест і стали базовою ланкою, що забезпечують стійкість тилу. На початковому етапі широкомасштабної російської агресії територіальні громади узяли на себе підтримку ЗСУ та частину їхніх функцій, забезпечення життєдіяльності громади (часто в умовах бойових дій); сприяли евакуації та розміщенню населення у відносно безпечних громадах; сприяли релокації підприємств, а головне - підтриманню стабільності в суспільстві».

Можемо констатувати, що в умовах протистояння широкомасштабному російському вторгненню, ураження території внаслідок бойових дій, масової міграції населення, зниження фінансової і ресурсної спроможності органи місцевого самоврядування функціонують стало у нових реаліях і протистоїть викликам і загрозам збройного протистояння, що довело сталість щодо масштабних викликів і загроз.