Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти
Окремі аспекти діяльності прокуратури під час дії воєнного стану в Україні
Злочинна збройна агресія, розпочата російською федерацією проти України 24 лютого 2022 року стала надзвичайним випробуванням для усього нашого суспільства та держави. Рік, проведений в умовах дії надзвичайного правового режиму воєнного стану відзначився не лише значною кількістю загиблих і постраждалих, а й консолідував Український народ у прагненні на самовизначення та затвердив вірність європейським демократичним цінностям.
Діяльність органів публічної адміністрації під час дії воєнного стану так само зазнала оптимізації, спрямованої на організацію спротиву розв’язаної проти України війни.
Важливе місце серед суб’єктів владних повноважень у правоохоронній сфері України займають органи прокуратури. Нагадаємо, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави [1].
Також, потрібно вказати про те, що дія воєнного стану в Україні вплинула на реалізацію прокуратурою покладених на неї функцій.
В цьому аспекті Ю.Ю. Попадіна слушно вказує на те, що одним із найважливіших завдань прокуратури під час дії воєнного стану стало документування всіх фактів і внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо посягання на територіальну цілісність та недоторканність України, диверсій, незаконного перетину державного кордону України, планування, підготовки та розв’язування та ведення агресивної війни. Не менш важливим напрямком роботи прокуратури фахівчиня називає проведення досудового розслідування за фактами жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, передбачених міжнародними договорами, а також віддання наказу про вчинення таких дій за статтею 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів і звичаїв війни» [2, с. 177].
У кримінально-процесуальному аспекті І.Л. Беспалько та О.М. Кисельова, відмічають, що під час воєнного стану прокуратура функціонує в надзвичайних умовах, зокрема, щодо особливого порядку досудового розслідування та судового розгляду. Діловодство, кваліфікація кримінальних правопорушень, строки досудового розслідування, скасування запобіжних заходів, зміна підсудності судових справ - багато нововведень було закріплено останнім часом. Крім цього, в системі військової юстиції Україна стала на шлях розвитку, що передбачає використання передового міжнародного досвіду для вирішення нагальних проблем: заповнення законодавчих прогалин; більше розосередження повноважень для зменшення навантаження прокурорів; приведення системи військової юстиції України у відповідність до стандартів НАТО, зокрема, Ізраїлю [3, с. 364-365].
Погоджуючись із наведеними вище науковими позиціями, наголосимо на важливих аспектах діяльності прокуратури під час дії воєнного стану в Україні.
Насамперед, слід вказати про необхідність удосконалення організації діяльності щодо розшуку безвісти зниклих осіб в умовах воєнного стану. Так, лише за період з 24.02.2022 по 27.05.2022 на території Одещини було зареєстровано 198 кримінальних правопорушень за статтею 115 Кримінального кодексу України за фактами зникнення осіб безвісти, у тому числі за фактами зникнення військовослужбовців Збройних Сил України - 101 випадок [4]. Наведене свідчить про надзвичайну актуальність зазначеного питання в масштабах усієї держави, а особливо на територіях, прилеглих до місць проведення бойових дій.
По-друге, варто зупинитися на проблемі доказування злочинів про колабораційну діяльність. Як відмічає В. Жидков, у кримінальних провадженнях вказаної категорії не завжди можливо отримати показання очевидців, свідків, тому встановлення таких осіб є першочерговим завданням слідства, що передбачає вжиття різного роду заходів. Серед іншого, такими заходами можуть бути витребування відомостей в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України або тимчасового доступу до речей і документів від органів державної влади (військово-цивільних адміністрацій, правоохоронних, судових та контролюючих органів) та місцевого самоврядування щодо працівників, які виїхали з тимчасово окупованої території України, а також працівників, що залишились на цій території. Подальший допит осіб, які виїхали з тимчасово окупованої території України, може призвести до отримання свідчень від безпосередніх очевидців факту колабораційної діяльності. Також, в органах державної влади, центрах надання адміністративних послуг можна отримати відомості про внутрішньо переміщених осіб з певної тимчасово окупованої території України, серед яких можна встановити очевидців колабораційної діяльності конкретних осіб [5].
Третім, не менш важливим аспектом є належне забезпечення права на захист, зокрема, щодо участі захисника у окремих процесуальних діях. Прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Важливо роз’яснити та зафіксувати такий факт з метою уникнення в подальшому відмови та заперечень щодо вказаних роз’яснень зі сторони особи, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення [6].
В якості підсумку, потрібно наголосити на тому, що випробування та виклики, обумовлені відсіччю збройної агресії російської федерації, можуть слугувати фундаментом для виявлення й своєчасного реагування на правові та організаційні проблеми в діяльності органів прокуратури України. Після відновлення територіальної цілісності нашої держави та реалізації мирної відбудови України, досвід отриманий в «часи випробувань» не можна залишити осторонь. Натомість, він має сприяти прискоренню національних реформ, щодо удосконалення вітчизняного законодавства і практики діяльності органів юстиції до стандартів, прийнятих в державах Європейського Союзу та наблизити входження України до його складу на правах держави-учасниці.