• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Дотримання прав дитини у правоохоронній діяльності

Захист прав дітей є важливою складовою правоохоронної діяльності. Дотримання прав дітей є ключовим елементом під час взаємодії з правоохоронними органами. Основними принципами дотримання прав дітей у правоохоронній діяльності є: пріоритетність інтересів дитини, у будь-якій ситуації правоохоронні органи повинні віддавати перевагу інтересам та потребам дитини, забезпечення безпеки дитини. Правоохоронні органи мають гарантувати безпеку дітей та забезпечувати їх захист від будьяких форм насильства, зокрема, фізичної, психологічної, сексуальної та експлуатації [1].

Дотримання прав дитини у поліції є дуже важливою та серйозною проблемою. Права дитини включають право на повагу до гідності, на життя та на заборону катування та жорстокого поводження. Для забезпечення цих прав, поліцейські мають дотримуватися певних протоколів та процедур при стиканні з дітьми.

Основні правила, які повинні дотримуватися поліцейські при стиканні з дітьми:

• Поважати гідність дитини. Уникати дискримінації на підставі статі, раси, національності, мови, релігії, інвалідності та інших ознак.
• Забезпечувати безпеку дитини. У разі небезпеки для дитини, поліцейський повинен прийняти усі можливі дії для припинення цієї небезпеки.

Згідно Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року [2] дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Поліція володіє важливою інформацією про дітей, які можуть бути під загрозою заподіяння шкоди, а також про тих, хто завдає такої шкоди. Вони зобов’язуються ділитися інформацією та розвідданими з іншими організаціями, якщо це необхідно для захисту дітей. Це включає відповідальність за те, щоб співробітники, які представляють поліцію на конференції з питань захисту дітей, були повністю поінформовані про випадок, а також мали досвід оцінки ризиків і процесу прийняття рішень. Так само вони можуть очікувати, що інші організації поділяться з ними інформацією та розвідувальними даними, якими вони володіють, щоб дозволити поліції виконувати свої обов’язки.

Служби у справах дітей повинні якнайшвидше повідомляти поліцію, якщо передана їм справа стосується кримінального правопорушення, скоєного або підозрюваного у вчиненні проти дитини [3]. Інші агентства повинні розглянути можливість обміну такою інформацією. Це не означає, що в усіх таких випадках потрібне повне розслідування або що обов’язково буде подальша участь поліції. Однак важливо, щоб поліція зберегла можливість отримати інформацію та отримати консультації, щоб переконатися, що всю відповідну інформацію можна взяти до уваги до прийняття остаточного рішення.

У спілкуванні з неповнолітнім і забезпеченні його нагальних потреб необхідно не забувати про надання йому правової допомоги, забезпеченні його прав і свобод у спілкуванні із зовнішнім середовищем (наприклад, необхідно з’ясувати причини, за яких неповнолітній опинився у даній ситуації; винних у цьому осіб; повідомити відповідального поліцейського у підрозділі поліції про ситуацію, що склалася; повідомити батьків або осіб, що їх замінюють, про місце перебування неповнолітнього; повідомити органи опіки та піклування про ситуацію, що склалася та ін.) [4], також поліцейський має застосовувати психологічні прийоми, спрямовані на збереження психоемоційного здоров’я неповнолітнього (наприклад, заспокоїти його; створити атмосферу надійності та впевненості в обставинах, що склалися, та власних діях, спрямованих на їх подолання; у дружній бесіді з’ясовувати обставини, в які потрапив неповнолітній), оскільки психіка неповнолітніх осіб є нестійкою, а обставини, в яких опинилася неповнолітня особа, можуть спонукати до виникнення психологічних травм різної тяжкості.