Основи філософії
Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
Вищою ступінню пізнавальної активності людини є мислення, яке, на відміну від безпосередніх способів відображення дійсності (відчуття, сприйняття, уявлення), осягає дійсність опосередковано та узагальнено. За допомогою мислення пізнаються такі сторони реального світу, котрі не можуть бути розкритими за допомогою тільки одних чуттєвих форм пізнання, (наприклад, усі закони науки являються результатом діяльності мислення).
Знання про глибинні властивості природних явищ, про закони, яким вони підпорядковуються, носять вивідний характер, тобто отримані шляхом логічного міркування. Закони і форми правильного мислення вивчає логіка. Логіка систематизує правильні способи суджень, що дозволяють з істинних суджень-засновків завжди отримувати істинні судження-висновки. Знання законів формальної логіки є корисним в практиці мислення людини, незалежно від характеру її професії. Але особливо важливе значення вона має в науковій діяльності: вивчення логіки формує необхідне підґрунтя для плідних занять наукою.
Поняття як форма мислення
Поняттям називається елементарна форма думки, що відображає окремі речі або групи схожих речей в їхніх істотних ознаках, а також ті чи інші властивості, відношення речей, явищ.
Так, поняття «Марс» відображає окремий предмет, а поняття «планета» - групу (клас) схожих за своїми характеристиками небесних тіл; поняття «твердість» відображає певні фізичні властивості предметів; поняття «рівність» відображає певні відношення між об’єктами.
Логічна структура поняття характеризується змістом і обсягом. Зміст поняття - це сукупність істотних ознак предмету, що мисляться в даному понятті, це смислова сторона поняття. Наприклад, в понятті «дерево» мисляться такі ознаки як «бути рослиною», «мати крону, стовбур, корінь». Обсяг поняття - це множина предметів, що мисляться в ньому. Так, обсяг поняття «будинок» охоплює всі будинки,
оскільки вони мають загальні істотні ознаки. Зміст і обсяг поняття тісно пов’язані один з одним. Цей зв’язок виражається в законі зворотного відношення між обсягом і змістом поняття, згідно з яким збільшення змісту поняття веде до утворення поняття з меншим обсягом і навпаки. Так, збільшуючи зміст поняття «держава» шляхом додання нової ознаки - «сучасна», ми переходимо до поняття «сучасна держава», що має менший обсяг.
Поняття можуть бути в залежності від обсягу одиничними, загальними, нульовими; в залежності від характеру елементів, що утворюють обсяг - збірними - зміст яких не можна віднести до кожного окремого елементу сукупності, а лише до усієї сукупності елементів як цілого (сузір’я) та незбірними (розділовими) - в яких мисляться ознаки, що відносяться як до усього класу елементів, так і до кожного елементу класу (зірка).
Логічні відношення між поняттями. Якщо зміст понять має спільні ознаки, які вказують на спільність роду, то вони є порівнянними (акція і облігація), якщо ж у їх змісті нема спільних родових ознак (коло і суспільство), то вони є непорівнянними.
Порівнянні, у свою чергу, поняття поділяються на сумісні - обсяги яких повністю або частково співпадають і несумісні — обсяги яких не співпадають ані повністю, ані частково.
Існують три види відношень сумісності: рівнозначності - коли в поняттях мислиться один і той же предмет («рівнокутний трикутник» і «рівносторонній трикутник»); перехрещення - коли обсяг одного перетинається з обсягом іншого («юрист» і «викладач»); підпорядкування (субординації) - коли обсяг одного повністю входить в обсяг іншого як його частина («суспільні відносини» і «відносини власності»).
Відношення між поняттями прийнято зображати за допомогою кіл Ейлера, де кожне коло позначає обсяг поняття, а кожна точка його поля - предмет, що входить в його обсяг.
Існує три види відношень несумісності: співпорядкування (координації) - коли поняття не перехрещуються, а підпорядковані одному й тому ж загальному поняттю; протилежності (контрарності) - коли одне поняття містить певні ознаки, а інше - ознаки, які не сумісні з ними. Між протилежними поняттями можливе третє: між поняттями «чорний» і «білий» (родове поняття - «колір) можливе поняття «сірий»; суперечності (контрадикторності) - коли одне поняття містить певні ознаки, а інше - ці ж ознаки виключає. При цьому обсяги двох суперечних понять охоплюють весь обсяг родового поняття. Третє тут неможливе («білий» і «небілий»).
Основними операціями з поняттями виступають: узагальнення - перехід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, але «біднішим» змістом: «уряд України» - «уряд»; обмеження - перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом, але «багатшим» змістом: «виробництво» - «товарне виробництво»; визначення — див. нижче; поділ - див. нижче.
Операції узагальнення і обмеження слід не плутати з уявним переходом від частини до цілого і виділенням частини з цілого.
Визначення (дефініція) — логічна операція, що розкриває зміст поняття. Наприклад: «Капітал - це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості шляхом експлуатації робочої сили». Визначення дає відповідь на питання, чим є даний предмет і відмежовує певний предмет від усіх інших. Визначення складається з: визначуваного - поняття, зміст якого потрібно розкрити, і визначуючого - поняття, яке розкриває зміст визначуваного.
Найпоширенішим (класичним) видом визначення є визначення через найближчий рід і видову відмінність. Символічний вираз такого визначення: А = Вс, де А - визначуване поняття, Вс — визначуюче поняття (В - рід, с — видова відмінність).
Основними правилами визначення є: 1) правило співмірності — обсяг визначуваного поняття має бути рівним (не ширшим і не вужчим) від обсягу визначуючого: А = Вс; 2) правило заборони кола чи тавтології; 3)правило ясності і зрозумілості - вказувати на такі ознаки, які не потребують додаткового визначення і не містити двозначності; 4)визначення не повинно бути лише негативним.
Поділ понять - логічна операція, яка розкриває обсяг родового поняття через перелік його видів. Наприклад: «Угоди укладаються усно або в письмовій формі». В структурі поділу розрізняються: ділене; члени поділу; підставу (основу) поділу - ознаку, за якою здійснюється поділ. Операція поділу лежить в основі класифікації.
Існує два види поділу: за видозміною ознаки: «Люди за статтю поділяються на чоловіків і жінок»; дихотомія (від гр. dicha і tome — перетин на дві частині) — поділ на два суперечних поняття: «Війни поділяються на справедливі і несправедливі».
Правила поділу: 1) поділ повинен бути співмірним, відповідним, тобто сума обсягів членів поділу повинна бути рівною обсягу діленого поняття; 2) поділ повинен здійснюватись лише за однією підставою; 3) члени поділу за обсягом повинні виключати один одного; 4) поділ повинен бути безперервним, послідовним, тобто в ході поділу родового поняття слід переходити до найближчих видів, не перестрибуючи через них; 5) підстава (основа) поділу повинна бути чітко визначеною, ясною.