Основи філософії
Буття як вихідна категорія філософії
Особливістю філософії як вчення є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. То ж і філософське усвідомлення світу грунтується на узагальненому, абстрактному, теоретичному відображенні дійсності. Таке відображення здійснюється за допомогою найбільш загальних понять - категорій. Найбільш загальною категорією філософії є найдавніше поняття «буття».
Проблема буття є однією з основних тем філософських роздумів і досліджень. З XVIII століття розділ філософського знання, пов’язаний із дослідженням буття, отримав назву «онтологія».
В філософії вже за часів античності розрізняли поняття «буття» та «суще». Суще - це сукупність оточуючих речей. Але в розмаїтті речей можна знайти те, що являється загальним для них усіх. Така нейтральна ознака всього сущого полягає в тому, що воно взагалі існує. Це й виражено в понятті «буття».
В спробах дослідження буття як філософської проблеми виявляється парадоксальність самої категорії: з одного боку, буття зорієнтоване на гранично загальні характеристики існуючого, а з іншого - воно осягається через розмірності існуючого, його структурність та відтворюваність. Не випадково, в цьому зв’язку у філософії виникає проблема співставлення буття як такого та окремих його різновидів, аспектів і форм.
Для вирішення цієї проблеми в сучасній філософській літературі пропонується умовно відокремити «буття світу» від «буття в світі», що виражається через співвідношення безконечного та конечного. «Буття світу» має абсолютні характеристики - воно моністичне та невизначене. «Буття в світі» - конкретне, плюралістичне, предметне.
Філософська проблема буття передбачає розгляд співвідношення сталості буття та мінливості, тобто процесу становлення буття. Умо-вою визначення буття як гранично широкої категорії є зіставлення його з небуттям. Буття і небуття (ніщо) не існують одне без одного. Всі конкретні форми існування виникають із небуття (колись їх не було) і вони стають наявним буттям, тобто чимось. їх буття завжди пов’язане з можливістю їх небуття, тобто переходу в іншу форму буття. Небуття мислиться як відносне поняття. В абсолютному сенсі небуття немає (спроба мислити небуття в абсолютному сенсі - марна справа). В нашій свідомості завжди будуть виникати якісь форми, якесь «щось». Між буттям та небуттям стоїть становлення, яке в самому бутті фіксує певне протиріччя (наприклад, процес становлення особистості).
Отже, буття це філософська категорія, яка означає - все, що реально існує. Основними формами буття є:
- буття речей і процесів, що існують незалежно від людини та її діяльності;
- буття духовного, ідеального, котре розділяють на індувідуалізо- ване та об’ єктивізоване;
- буття людини як існування її у світі речей і у світі духовних цінно-стей;
- буття соціальне, яке розділяють на буття окремої людини і буття суспільства в цілому.