Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти
Основні поняття та категорії національної безпеки
«Національна безпека» має різноманіття тверджень, основні відмінності яких полягають у наступно викладених розглядах цього поняття. Але, незважаючи на це, різні вчені, правники, політичні діячі, в різний час по - різному трактували це багатоаспектне і складне, на наш погляд, явище.[1].
У процесі досліджень сформувалося два принципових підходи щодо операціоналізації поняття «національна безпека». Згідно першого національна безпека розглядається у контексті національних інтересів (У.Липман, М. Капланн) а інший підход розглядав в розрізі національних цінностей (А. Уолферс, К. Нарр,.) [2,с.80]. На думку колишнього міністра оборони США Г. Брауна, національна безпека - здатність зберігати територію, і не тільки зберігати, але і всяким чином надавати підтримку фінансовим відносинам з іншими країнами світу, захищати свої кордони, свою рідну країну. [3,c.4] .
Необхідно наголосити на тому, що Закон «Про національну безпеку», який був прийнятий Конгресом 26 лютого 1947 року Президентом США Г.. Труменом, визначив національну безпеку як питання внутрішньої, зовнішньої та мілітарної політики в інтересах вироблення комплексного розуміння до вирішення проблеми використання у США різних способів - воєнних і звичайно не воєнних у своїй політиці, для забезпечення власної безпеки [4,c. 9]. Згідно національного Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України - це особлива захищеність державного суверенітету і територіальної цілісності, ладу громадянського суспільства та інших національних інтересів України від існуючих та гіпотетичних загроз. [5].
Такий вчений О. С. Власюк зазначає, що поняття, визначення категорії «Національна безпека України» це такий своєрідний засіб збереження народу, який досяг певного рівня незалежної держави. Цей спосіб не дає можливим його самостійне існування та його поступовий розвиток, захист від зовнішніх та внутрішніх загроз. «Національна безпека України» за баченням О.С. Власюка це система державних і соціальних гарантій яка гарантує стабільність життєдіяльності та поступового розвиненого розвитку українського народу в цілому, так і кожної особи окремо, захист основних інтересів, цінностей суспільства і законних інтересів, матеріального розвитку від можливих реальних і потенційних, внутрішніх та зовнішніх загроз [6, с. 25].
Таким чином вітчизняні та іноземні дослідники, нормативні документи дають різні тлумачення поняття «національна безпека» через його складний, багатокомпонентний та міждисциплінарний характер. Є всі підстави стверджувати, що в міжнародній політиці, внутрішній та зовнішній політиці держав, у теорії та практиці державного управління, не існує поняття, яке могло б порівнятися за ступенем невизначеності, неясності, частоті відносно не чіткого вживання з поняттям «національна безпека». Це свідчить про відсутність єдиного розуміння сутності, природи виникнення, діалектики розвитку, механізмів формування й управлінського впливу на системні характеристики явища, яке намагаються описати поняттям «національна безпека». Водночас, не може бути сумніву в тому, що для теорії і практики державного управління необхідне чітке розуміння, та більш детальний розгляд зазначеного поняття [2,с.84].