• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану

Деякі аспекти обмеження інформаційних прав громадян в умовах воєнного стану

Основною характерною рисою розвинутої правової держави є дотримання, захист за забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина [1, с. 314]. Одним із головних обов’язків держави є утвердження прав та свобод людини, що закріплено в ст. 3 Конституції України [2]. Проте, реалізація прав людини, в тому числі в інформаційній сфері, під час дії особливих правових режимів, тобто в період, коли нормальне, стабільне функціонування часто обмежується є неможливою в повному обсязі. Одним із таких режимів є воєнний стан.

Питання обмеження прав під час дії воєнного стану досліджували в своїх працях багато науковців, зокрема: О. В. Гончар, О. Є, Гуляєва, С. В. Максименко, Я.А. Приходько, Н.В. Вороніна, Н.А. Опанасюк та інші.

На думку Л. Васечко під обмеженням прав людини варто розуміти: «.. .звуження обсягу прав людини, а також чинники, що унеможливлюють або ускладнюють реалізацію особою прав та свобод». Також вона зазначає, що дане поняття варто відмежовувати від терміну «порушення прав людини» [3, с. 4].

У статті 64 Основного Закону зазначається, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Але в умовах введення воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Вказані норми Конституції України відповідають нормам Загальної декларації прав людини, якою передбачено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві [4].

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-УШ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає, зокрема, тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [5]. Саме введення воєнного стану є однією із підстав, коли держава на законодавчому рівні може обмежити окремі права особи. В Основному Законі чітко не закріплено перелік таких прав.

Особливого розголосу на даний час набуло питання обмеження права на доступ до інформації, яке пов’язано з ситуацією, яка склалась на території нашої держави. Народ часом обурюється через те, що доволі об’ємна кількість інформації нам зараз не відома. Право на доступ до публічної інформації громадян гарантовано статтями 34, 50 Конституції України, Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів, Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими законами. Так, відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Водночас згідно з положеннями частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя [2].

Ситуація склалась так, що на даний час окремі державні сервіси не працюють або працюють з обмеженнями. Пов’язано це перш, за все з тим, щоб не допустити порушень проти національної безпеки.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [6].

Конституційне обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві [4].

В умовах воєнного стану державою можуть бути запроваджені такі заходи інформаційної безпеки:

- впровадження контролю за змістом і поширенням інформації;

- обмеження інтернет-провайдерами доступу до інформаційно- пропагандистських ресурсів ворога;

- заборона роботи приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачі інформації через комп’ютерні мережі та інші.

Право на доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту не може підлягати обмеженням в умовах воєнного стану, а відповідна інформація не може бути засекреченою відповідно до положень статті 50 Конституції України.

В умовах воєнного стану доступ до інформації є надзвичайно важливим правовим інструментом, здатним врятувати життя та вберегти здоров’я людини. Завчасне інформування громадян про загрозу нападу, окупації може сприяти своєчасній евакуації населення, запобігти гуманітарним катастрофам та вчиненню злочинів проти людяності, геноциду російськими військами.

Список використаних джерел:

1. Гончар О. В. Обмеження права особи на свободу пересування при обранні запобіжних заходів у кримінальному процесі України. Університетські наукові записки, Хмельницьк, 2013. No 1. С. 314-320.

2. Конституція України: Закон України від 28.06.1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

3. Васечко Л. Обмеження прав людини в умовах глобалізації: проблеми теорії і практики. Юридична Україна. 2013. № 1. С. 4-8. URL: http: //nbuv.gov.ua/UJRN/urykr_2013_1_3.

4. Загальна декларація прав людини: міжнародний документ від 10.12.1948. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015

5. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000 № 389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text

6. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text