• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану

Адміністративна відповідальність за порушення карантинних обмежень

Охорона здоров’я, на сучасному етапі цивілізаційного розвитку, забезпечує основу життєдіяльності будь-якого суспільства, визначає рівень його добробуту, є показником соціально-економічного, демографічного прогресу країни, впливає на стан її національної безпеки. Право на охорону здоров’я - є невід’ємним природнім правом людини кожної держави світу. Охорона здоров’я - один із найпріоритетніших напрямів державної діяльності, що передбачає створення сприятливих передумов для підтримання високого рівня здоров’я населення та продовження тривалості його життя, попередження та лікування захворювань, забезпечення працездатності та соціальної активності кожного громадянина.

2020 рік ознаменувався виникненням надзвичайної ситуації світового масштабу у сфері охорони здоров’я. В подальшому Всесвітня організація охорони здоров’я назвала її пандемією нової коронавірусної інфекції СОУГО-19 [1]. Реакція державних і міжнародних структур на ці події також була надзвичайною. З 2009 року Всесвітньою організацією з охорони здоров’я було прийнято шість декларацій про надзвичайні ситуації міжнародного значення в сфері охорони здоров’я [2]. Проте, до 2020 року ні ВООЗ, ні Рада Безпеки ООН жодного разу не виступали за ізоляцію держав і закриття кордонів.

Пандемія СОУГО-19 повною мірою торкнулася й України. Для забезпечення безпеки і захисту населення, органи публічної влади змушені були піти на жорсткі заходи щодо стримування поширення інфекції, багато з яких було поєднано з обмеженнями прав людини [3; 4; 5; 6]. Застосування зазначених заходів вплинуло на характер і ступінь здійснення права на свободу і особисту недоторканість, свободу пересування, свободу слова, права на працю, права на освіту, свободу зборів і об’єднань, права на інформацію тощо. Дотримання карантинних обмежень - це не тільки один із способів захисту здоров’я населення, а і обов’язкова вимога законодавства України, порушення якої тягне за собою накладення штрафів або навіть притягнення до кримінальної відповідальності.

Введення обмежувальних правових режимів передбачає також покладання на громадян обов’язків публічного характеру, зокрема:

виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб, пов’язані з здійсненням карантинних заходів та заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям, а також заборона вчиняти дії, що створюють загрозу здоров’ю, санітарно- епідемічному благополуччю населення.

Адміністративна відповідальність за порушення карантинного законодавства встановлена ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП) [7]. Однак, конкретні правила поведінки, за порушення яких встановлено адміністративну відповідальність за статтею 44-3 КУпАП, містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» [8], інших актах законодавства, а також рішеннях органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Відповідно до ст. 44-3 КУпАП, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 34 000 грн.) і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 грн. до 170 000 грн.) [7].

Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 грн. до 255 грн.) [7].

Про порушення правил щодо карантину людей має бути складено протокол. КУАП встановлює чіткий перелік посадових осіб, які мають право складати протоколи за ст. 44-3. Це зокрема, уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (поліції); органів охорони здоров’я; органів державної санітарно-епідеміологічної служби; посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами або виконавчими органами, сільських, селищних, міських рад [7].

До адміністративної відповідальності притягаються особи, які досягли 16- річного віку.

Справи про адміністративні правопорушення пов’язані з порушенням карантинних обмежень уповноважені розглядати: по ч. 1 - місцеві загальні суди, по ч. 2 - виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад; поліція; органи державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Дії, за які особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП відображені у тексті Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» [6].

Підсумовуючи, варто зазначити, що дотримання карантинних обмежень має надзвичайно важливе значення для усього українського суспільства. Незважаючи на деякі обмеження прав людини в умовах карантину, вони є виправдані загальною метою таких заходів - збереження життя і здоров’я усіх громадян країни. За порушення правил щодо карантину людей, громадяни відповідають «самі за себе», а от посадові особи несуть відповідають і за порушення, виявлені на їх підприємствах, установах та організаціях.