Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану
Правовий статус поліції у період воєнного стану
Правовий статус визначає загальне правове становище будь-якого органу Міністерства внутрішніх справ шляхом наділення його комплексом прав та обов’язків [1, с. 7]. Одним із ключових елементів правового статусу органу державної влади науковці виділяють компетенцію, як сукупність владних повноважень і підвідомчості. На думку Ю.П. Битяка, компетенція становить певний обсяг державної діяльності, що покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами, які орган має право розв’язувати в процесі практичної діяльності [2, с. 59]. У поліцейсько-правовій теорії категорія «повноваження поліції» загалом тлумачиться як сукупність закріплених законодавчо конкретних юридичних прав та обов’язків суб’єктів поліцейської діяльності (окремих органів або службових/посадових осіб), необхідних для реалізації функцій та виконання завдань [3, с. 26].
Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію» легітимізує 27 основних повноважень поліції, серед них наступні : 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та інші повноваження. Аналізуючи основні повноваження Національної поліції можна дійти висновку, що одним пріоритетним завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері забезпечення публічної безпеки й порядку.
На період запровадження воєнного стану особливого значення в обороні нашої держави від російської агресії набуває діяльність Національної поліції. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану» зазначено : військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об’єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з’єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Запровадження воєнного стану в Україні зумовило зміни в організації роботи Національної поліції. Уведення правового режиму воєнного стану надає особливі повноваження органам виконавчої влади, військовому командуванню, органам місцевого самоврядування порівняно з повноваженнями, встановленими їм законодавством для мирного часу, і створює необхідні умови для здійснення цих особливих повноважень, а також концентрації всіх необхідних ресурсів для забезпечення оборони держави [4, с. 10].
В умовах воєнного стану пріоритетними завданнями будь-якого органу публічної влади є забезпечення оборони держави, захисту безпеки населення та інтересів держави. З цією метою Верховна Рада України прийняла відповідні закони, які дозволяють органам державної влади ефективно виконувати свої завдання. Зокрема відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» [5], розширено повноваження поліцейських.
Зокрема, серед основних повноважень:
1) за письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених законом завдань та повноважень поліції, у тому числі стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті;
2) здійснює конвоювання осіб, затриманих за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, узятих під варту, обвинувачених або засуджених до позбавлення волі, а також охороняє їх у залі суду;
3) у межах визначеної законодавством компетенції здійснює розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, щодо яких є підстави вважати, що вони є предметами, знаряддями чи засобами вчинення адміністративних або кримінальних правопорушень;
4) організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Міжнародною організацією кримінальної поліції - Інтерполом, Європейським поліцейським офісом (Європолом), а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу;
5) під час дії воєнного стану поліцейський має право застосовувати заходи примусу стосовно осіб, які беруть участь у збройній агресії проти України, без врахування вимог та заборон, передбачених Законом України «Про Національну поліцію»;
6) під час дії воєнного стану у разі застосування поліцейським заходу примусу стосовно осіб, які здійснюють агресію проти України, та завдання зазначеним особам тілесних ушкоджень, каліцтва, застосування вогнепальної зброї, за наявності можливості, з урахуванням подій на відповідній території, поліцейський усно або за допомогою засобів комунікаційного зв’язку повідомляє свого безпосереднього керівника, який у разі необхідності за можливості повідомляє центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.
Нові повноваження Національної поліції регулюють питання взаємодії підрозділів поліції з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами державної форми власності, зокрема щодо військовополонених, забезпечення конвоювання та утримання затриманих осіб, розмінування та допуску поліцейських до проведення спеціальних вибухотехнічних робіт, а також представництва в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі.
Крім того, повноваження поліцейських безпосередньо пов’язані із виявленням і документуванням кримінальних правопорушень учинених під час військової агресії російської федерації проти України. Так, починаючи з 24 лютого 2022 року розпочато понад 12 500 тисяч кримінальних проваджень, зокрема таких: порушення законів та звичаїв війни; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; колабораційна діяльність; диверсія; планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни; терористичний акт; державна зрада [6].
Здійснюючи свої основні повноваження Національна поліція на період воєнного стану, також, разом із військовими формуваннями, які утворені відповідно до закону, залучається до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Отже, в умовах воєнного стану правовий статус Національній поліції України як правоохоронного органу, уточнено, шляхом надання ширшого спектру повноважень, які мають на меті ефективне забезпечення оборони держави, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Список використаних джерел:
1. Алексійчук М. М. Адміністративно-правовий статус міського, районного органу внутрішніх справ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2009. 18 с.
2. Адміністративне право України. / за ред. Ю.П. Битяка. Харків : Право, 2001. 528 с.
3. Проневич О. С. Повноваження Національної поліції України : доктринально-правовий вимір. Журнал Східноєвропейського права. № 48. 2018. С. 24-35.