Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану

Конституційна рада Франції, як квазісудовий орган конституційної Юрисдикції

Конституційна рада Франції, була сформована 1958 року, відразу після ухвалення Конституції П’ятої республіки. У роки Четвертої республіки органом конституційного нагляду був Конституційний комітет, що складався з Президента, Голови Ради Республіки, Голови Національних Зборів, 7 членів від Ради Республіки та 7 членів від Національних Зборів. Конституційний комітет надавав висновок про відповідність законів Конституції, але на відміну від Конституційної ради його рішення могли скасовувати.

Конституційна рада складається з 9 осіб, що призначаються терміном на 9 років без права на перепризначення Президентом та спікерами Національних Зборів та Сенату. Особливістю Конституційної ради є те, що додаткову квоту складають по праву мають колишні президенти, які є по життєвими її членами. Голову Конституційної ради призначає з її складу Президент Франції. Голова має право вирішального голосу у разі розподілу голосів порівну [1].

Під час конституційної реформи 2008 року Сенат запропонував перейменувати Конституційну раду на «Конституційний Суд», а також скасувати членство в Раді колишніх Президентів Республіки; проте сенатські поправки не пройшли у другому читанні Національних Зборах і не потрапили до тексту конституційних змін.

Особливих обмежень щодо призначення членів Конституційної ради немає. Будь-які кваліфікації юридичного характеру відсутні. На відміну від України де суддею Конституційного Суду може бути призначений громадянин України, який володіє державною мовою, досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років, не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої [2].

У Конституційній раді Франції є лише одна вимога до кандидата у члени Ради, ним може стати лише французький громадянин у якого є громадянські та політичні права.

Функції Конституційної ради нагадують функції конституційного суду в інших країнах, однак у ряді пунктів вони є істотними. Наприклад, Рада не може скасувати чинного закону, та не має права перевіряти конституційність законів за власною ініціативою. Запит про перевірку можуть дати лише президент, прем’єр-міністр, голови Сенату та Національних зборів.

Лише з 1974 року Конституційна рада почала приймати звернення від груп депутатів чи сенаторів чисельністю не менше 60 осіб, проте Конституційна рада не може приймати звернення від звичайних громадян. Закони, що були ухвалені на референдумі є обов’язковими та не можуть переглядатись.

Конституційна рада також вирішує питання про статус правових документів («закон або підзаконний акт») та розмежування повноважень між законодавчою та виконавчою владою. Також Рада стежить за проведенням виборів президента, визначає їх результат, проголошує новообраного президента і визначає порядок очолення держави у разі вакансії на цій посаді згідно зі ст. 58 Конституції. Аналогічно Рада проводить і підсумовує референдуми [1].

Конституційна рада виносить рішення про правильність обрання депутатів та сенаторів, якщо воно оскаржується (ст. 59 Конституції), окрім цього Рада консультує Президента Франції про існування умов запровадження країни надзвичайного стану (ст.16 Конституції) і констатує існування перешкод, які не дозволяють Президенту виконувати свої функції (наприклад, хворобу). Проте, Вказані функції Конституційної ради не роблять її гарантом дотримання Конституції. Це закріплено за Президентом Франції. Рішення Конституційної ради не підлягають оскарженню і відповідно до ст. 62 Конституції є обов’язковими до виконання. Іншою особливістю Конституційної ради, що відрізняє її від конституційних судів в інших країнах, є те, що особливі думки суддів, які не згодні з думкою більшості, не публікуються.

Конституційна рада - європейський виняток. Усі європейські конституційні суди є конституційними судами, неупередженість яких менш сумнівна, ніж у Франції. Моделі конституційних судів переважно відрізняються від моделей Конституційної ради Франції.