Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану
Конституційна відповідальність в Україні в умовах воєнного стану
В умовах розвитку демократичної правової держави, яка відстоює ключові конституційні цінності дедалі більшої гостроти набуває питання теоретико-правового обґрунтування відповідальності органів та посадових осіб публічної влади, що уповноважені приймати важливі політико-правові рішення.
У юриспруденції сформовано концепт конституційно-правової відповідальності, який ґрунтується на ідеї, що громадянське суспільство не може існувати там, де відсутня відповідальність носіїв державно-владних повноважень. Якщо сила закону охороняється не лише силою державного примусу, а й відповідальністю громадян, то значно більшою мірою вона вимагає відповідальності вищих посадових осіб держави та інших суб’єктів, наділених народом владними повноваженнями. Звідси й з’являється виняткове політико-правове значення конституційно-правової відповідальності як інституту, що гарантує свободу, справедливість, верховенство права у сфері політико-правових відносин [1, с. 27].
Для національної правової системи конституційно-правова відповідальність є відносно новим інститутом, який все ще розвивається та проходить початковий етап становлення. Тому й усі проблеми, що пов’язані з цим правовим інститутом відносяться до розряду доволі дискусійних. Водночас, на сьогоднішній день в нашій державі відбувається інтенсивний процес розвитку інституту конституційно-правової відповідальності як основного заходу державно-правового примусу. На наше переконання, становлення конституційно-правової відповідальності тісно пов’язане з формуванням галузі конституційного права, яка є динамічною системою, що адаптується і удосконалюється в залежності від розвитку суспільних відносин.
Специфічність інституту конституційно-правової відповідальності полягає передусім у тих санкціях, що не торкаються особистих прав і свобод учасників конституційно-правових відносин, їх соціального, майнового чи іншого статусу, а спрямовані передусім на примусову зміну виключно спеціального правового статусу владного органу, посадової чи службової особи, організації, фізичної особи чи іншого суб’єкта, що визначається нормами конституційного права.
Конституційно-правова відповідальність - це самостійний вид юридичної відповідальності, визначений нормами конституційного права, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб’єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний аспект) або негативну реакцією держави на конституційний делікт (правопорушення) [2, с. 129-130].
Конституційна відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає внаслідок конституційного делікту (правопорушення) та отримує свій вираз в несприятливих правових на соціальних наслідках для суб’єкта конституційного правопорушення. Таким чином, аналіз визначення поняття «конституційно- правова відповідальність», запропонованого вченим, свідчить про те, що в ньому основний наголос зроблено на фактичній підставі настання конституційної відповідальності, а окрім того негативних наслідках, які спрямовані на суб’єкта конституційного делікту (правопорушення).
Конституційно-правова відповідальність характеризується наступними рисами: вона ґрунтується на державному примусі та існуванні особливого державного апарату, який здійснює державну владу; це чітка і послідовна форма втілення конституційно-правових санкцій, що передбачені конституційно-правовими нормами; конституційно-правова відповідальність є наслідком вчинення конституційного делікту (правопорушення); конституційно-правова відповідальність знаходить своє відображення у настанні конкретних негативних наслідків для суб’єкта конституційного правопорушення; конституційно-правова відповідальність завжди втілюється в процесуальній формі, чітко визначеній законодавством. Усі вказані ознаки науковець називає обов’язковими, а це означає, що відсутність хоча б однієї з них говорить про відсутність конституційно-правової відповідальності, і водночас дає суб’єкту правозастосовної діяльності відмежувати її від інших правових інститутів та категорій.
Перелік суб’єктів конституційної відповідальності є доволі особливим, він є більш вузьким ніж перелік суб’єктів конституційного права України. Суб’єктами конституційно-правової відповідальності, зокрема, можуть бути: держава (адже в частині 2 статті 3 Конституції України задекларовано, що «держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» [3]); вищі посадові особи; органи державної влади та їх посадові особи; органи місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, народні депутати України тощо [4, с. 15].
У зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україні 24 лютого 2022 р. був введений воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [5]).
Питання конституційної відповідальності суб’єктів владних повноважень в умовах воєнного стану регулюється частиною 3 статті 9 Закону України «Про правовий режим военного стану», якою було доповнено Закон 15 березня 2022 р. [5]. Згідно з зазначеною нормою, «В умовах воєнного стану особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не несе відповідальність, утому числі кримінальну, за рішення, дії чи бездіяльність, негативні наслідки яких неможливо було передбачити або які охоплюються виправданим ризиком, за умови, що такі дії (бездіяльність) були необхідні для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту» [5].
Отже, на час дії воєнного стану суб’єкти владних повноважень звільняються від усіх видів юридичної відповідальності, в тому числі конституційної, за діяння, що були необхідні для відсічі збройної агресії рф проти України, або ліквідації збройного нападу на нашу державу.
Список використаних джерел:
1. Гаврильців М. Т. Співвідношення конституційно-правової та політичної відповідальності як засобів відповідальності органів влади перед народом. Теоретико-прикладні проблеми правового регулювання в Україні: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (м. Львів, 11 грудня 2020 р.) / за заг. ред.
1. В. Красницького. Львів: ЛьвДУВС, 2020. С. 27-32.
2. Ковалів М.В., Гаврильців М.Т., Бліхар М.М. Конституційне право України: навчальний посібник. Львів: ТОВ «Ліга-прес», 2014. 402 с.
3. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
4. Боняк В.О., Завгородній В.А., Самотуга А.В., Філяніна Л.А. Конституційне право України: навчальний посібник. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. 293 с.