Конституційний лад, його суть, зміст і значення завжди були предметом дискусій провідних вчених.

Як відзначають окремі сучасні фахівці, сьогоднішня держава немислима без конституції, а конституція, у свою чергу, є невід’ємним атрибутом правової держави [1]. Пріоритетним елементом основної частини Конституції є її загальні засади. Саме вони і містять основні засади конституційного ладу.

Необхідними ознаками конституційного ладу є: непорушність і невідчужуваність загальновизнаних природних прав і свобод людини, народний суверенітет, розподіл влади та ін.

Термін «конституційний лад», закладений у текст конституцій багатьох країн світу, не містить у собі офіційного поняття цього інституту. У різних країнах він, як правило, об’єктивно різний.

Конституційний лад являє собою систему суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією та законами, прийнятими на її основі й відповідно до неї [2, с. 135]. А складовими основ конституційного ладу є насамперед його загальні принципи, система та основні гарантії.

Так, одні автори визначають конституційний лад як систему соціальних (економічних і політико-правових) відносин, які встановлюються і охороняються конституцією та іншими конституційно-правовими актами кожної держави.

Інші визначають як порядок суспільних відносин, врегульованих конституційно-правовими нормами, що характеризує державу як підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню у суспільній практиці та правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою.

Із загального поняття «конституційна держава» випливає і визначення конституційного ладу даної держави. Проте, конституція закріплює внаслідок свого призначення лише основи конституційного ладу, які є відправними для організації та діяльності держави.

Таким чином, основи конституційного ладу України - це основоположні принципи організації та діяльності держави, які визначають форму і засоби організації Української держави, забезпечують людині та громадянину права і свободи та характеризують її як конституційну державу.

Виходячи з цього, визначальним критерієм з’ясування змісту поняття «конституційний лад» є людина з її невід’ємними правами і свободами.

Загальні засади закріплюють окремі права громадянського суспільства у статтях 13, 15 та 19 розділу І Конституції, а також у розділі II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», на підставі яких і визначаються основні принципи конституційного ладу України. [3].

Зокрема, такими принципами є: право визначати і змінювати конституційний лад в Україні виключно народом, яке не може бути узурповане державою чи її органами або посадовими особами (ч. 3 ст. 5), принцип розподілу державної влади (ст. 6), принцип верховенства права (ст. 8) та ін.

У свою чергу на основі цих принципів конституційного ладу України з’ясовується сутність державного ладу (устрою) України.

Згідно з ч. 2 ст. З Конституції України «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Таким чином, у конституційній державі громадянське суспільство функціонує як самостійно, так і завдяки управлінню з боку держави. У свою чергу конституційна держава залежить від громадянського суспільства та його потреб.

Отже, загальні засади, як форма вираження конституційного ладу України, визнають як першооснову людину і громадянина, їх права і свободи, що є базою закріплення основних принципів конституційного ладу, на підставі яких будується державний лад (устрій) та основи громадянського суспільства в Україні.

Підтримуємо думку професора В. Шаповала, який звертає увагу на сутність категорії «конституційний лад в Україні», зважаючи на зміст розділів I, III і XIII Конституції України. Так, розділ І «Загальні засади» визначає основи конституційного ладу, містить положення сутнісного характеру, більшість із яких є юридичним підґрунтям, нормативною першоосновою для інших конституційних положень. Переважна більшість норм цього розділу є нормами- принципами, які забезпечують загальний рівень регулювання [4, с.279-280].

У тексті Конституції України не визначено поняття «конституційний лад», проте термін «конституційний лад» застосовується тричі. Так, із положень статей 17, 37 Конституції України випливає, що конституційний лад заборонено змінювати насильницьким шляхом. Неоднозначним також є положення статті 5 Конституції України, згідно з яким єдиним суб’єктом, котрий має право визначати та змінювати конституційний лад, є український народ.

На думку О. Скрипнюка, у розділі І Конституції України закріплені засади конституційного ладу становлять першооснову для інших положень Основного Закону України, а також для всієї системи чинного законодавства України та інших нормативно-правових актів. Конституція України має будуватися згідно з положеннями засад конституційного ладу, які є основоположними принципами організації і діяльності держави та утворюють основи конституційного ладу України [5, с. 124].

Проблематика конституційного ладу залишається однією з найбільш дискусійних у конституційно-правовій науці.