• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану

Вектори оптимізації ефективності адміністративно-правового забезпечення публічного адміністрування

Важливим аспектом ефективності адміністративно-правового забезпечення є визначення сильних та слабких сторін правових новел та обраних концепцій правового регулювання різних сфер суспільних відносин. Слід сказати, що проблему ефективності пов’язують з соціальною цінністю права. Правова норма не існує в абстрактному середовищі сама по собі, вона завжди з’являється у суспільних відносинах і слугує цілі їх упорядкування для досягнення певного правового результату, який у правовій демократичній державі має базуватися на принципах верховенства права та пріоритету прав і свобод людини та громадянина [1, с.134]. Можливість досягнути такого результату свідчить про існування певного соціального ефекту від затвердження і застосування реалізації правової норми, і пов’язане з визначенням її ефективності.

Питанням дослідження проблем ефективності у праві приділялося багато уваги [2, 3 та ін.]. На нашу думку, слід відрізняти ефективність правового забезпечення і ефективність правової норми. Право за своїм змістом значно ширше, ніж сукупність правових норм, і включає до своєї складної розгалуженої структури певні стратегії, доктрини, концепції, правові принципи та практику правореалізації. У сукупності цієї елементи характеризують систему правового забезпечення, окремим елементом якої є правова норма. Отже, ефективність правової норми є однією із складових ефективності правового забезпечення. Однак ефективність правового забезпечення ширша за своїм змістом, ніж ефективність правових норм, які до нього входять.

Перед правовою наукою і практикою вже багато років стоїть проблема визначення ефективності як правового забезпечення в цілому, так і правових норм зокрема. Вказане обумовлює увагу до проблеми правового моніторингу, який уявляє собою спостереження за особливостями реалізації правових норм, правових актів та галузей законодавства в цілому. Слід сказати, що прийняттю підзаконних правових актів, які зачіпають права і свободи людини і громадянина, передує обговорення, за результатами якого органи публічного адміністрування узагальнюють отримані відгуки, пропозиції та зауваження і оприлюднюють звіти, в яких міститься вказана інформація.

За умов дії правового режиму воєнного стану деякі нормотворчі процедури відбуваються у спрощеному порядку, а громадянська активність має певні обмеження. Отже, звичні для української політико-правової реальності інструменти коригування невдалих з точки зору громадськості правових новел (мітинги, блокування органів публічної влади тощо) нині не використовуються. Однак це не означає відсутності уваги громадськості до результатів нормотворення. Змінилися форми впливу на ефективність вказаного процесу: перевагу отримали експертні обговорення та публікації у засобах масової інформації.

Отже, визначення шляхів ефективності досліджуваного виду адміністративно-правового забезпечення має базуватися на залученні громадськості до оцінювання ефективності окремих правових норм для подальшого розвитку суспільних відносин, позбавлення від застарілих елементів правового регулювання, плідному та раціональному використанні досвіду демократичних держав, активному впровадженні новітніх інформаційних технологій та підвищенні прозорості процесів нормотворчості публічних адміністрацій.

Ефективність адміністративно-правового забезпечення основних видів публічного адміністрування - це співвідношення між застосованими зусиллями для досягнення цілі кожного з таких видів, і ступенем досягнення мети публічного адміністрування в цілому та мети кожного із видів публічного адміністрування.

Шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення основних видів публічного адміністрування включають: а) зміцнення та модифікацію відповідно до потреб часу системи систематичного громадського моніторингу якості нормотворчої діяльності; б) своєчасне очищення системи адміністративно-правового забезпечення від рудиментів радянської епохи, лакун та суперечностей законодавства; в) акумуляцію, аналіз та раціональне використання здобутків правової практики розвинених демократичних держав у сфері публічного адміністрування; г) цифровізацію процесів нормотворення та правозастосування; ґ) підвищення транспарентності реалізації кожного із видів публічного адміністрування (з урахуванням інформаційних обмежень відповідно до правового режиму воєнного часу).

Список використаних джерел:

1. Шопіна І.М. Поняття та цілі публічного адміністрування в секторі безпеки і оборони. Аналітично-порівняльне правознавство. 2021. №3. С.133- 136. БОЇ https://doi.org/10.24144/2788-6018.2021.03.25

2. Лепех Л. Л. Видова характеристика ефективності механізму правового регулювання. Митна справа. 2013. №3. Ч. 2. Кн. 2. С. 271-278.

3. Настасяк І.Ю. Загальна характеристика ефективності правового впливу. Митна справа. 2012. № 4 (82), ч. 2, кн.1. С. 20-26.