• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану

Цифровізація правового регулювання суспільних відносин у контексті Конституції України

Виникнення та поширення цифрових технологій негайно призвело до перетворення суспільства та правової системи. Цифровізація сучасних суспільних правовідносин формують нову правову реальність, зокрема у галузі конституційного права.

Сучасне законодавство не дає легального визначення поняття «цифровізація». Цифровізація - це явище, що характеризуються зміною процесів життєдіяльності за допомогою активного впровадження різного виду цифрових технологій у соціальну, економічну, правову та інші сфери життєдіяльності людини.

Метою даного процесу є зміна підходу до розпорядження, поширення та зберігання інформації. Більше половини населення планети користуються різними гаджетами: смартфонами, ноутбуками, планшетам та іншими девайсами, які значно полегшили процеси пошуку та зберігання інформації.

Юристи у практичній діяльності замість зберігання сотень необхідних для роботи нормативно-правових актів використовують електронні джерела та бази даних (Ліга закон та ін.). Конституційна галузь права стала винятком.

Факт заміни паперової Конституції на її електронний варіант, дозволяє подивитися на проблематику питання з боку зовнішнього вигляду, форми основного закону України у контексті поняття «Електронна Конституція». Дане формулювання не має легального закріпленого в законі визначення, у науковому співтоваристві воно є однозначним та загальноприйнятим.

Найбільш схильними до процесів цифровізації стали права та свободи, закріплені у першому розділі «загальні засади» і в другому розділі «Права та свободи людини і громадянина» Конституції України.

Стаття перша основного закону України закріплює статус України, як демократичної держави. Тому важливо зазначити, що однією з тенденцій впровадження цифрових технологій у правову систему стала взаємодія держави та народу за допомогою залучення громадян в управлінні справами країни з використанням нововведень цифровізації та мережі Інтернет.

Цифрові технології проникли у правовідносини у сфері звернень громадян, які регулюються статтею 40 Конституції України [2]. Мережу Інтернет можна назвати інструментом, який надалі використовується для здійснення громадянами, передбачених конституцією громадянських прав і свобод. Зростає кількість сфер і правовідносин, що реалізуються в їх межах, для яких, наприклад, подання звернення - це юридичний факт, який обов’язково має бути присутнім.

Виникають нові види звернень, які набувають юридичної сили. Розвивається та видозмінюється саме право. Про це свідчить виникнення «адміністративної послуги» як юридичного терміна.

Не обійшла стороною цифровізація правові відносини в галузі освіти, які регулюються Конституцією України. Інформаційні технології дозволили впровадити дистанційне навчання, використовувати інформаційно- комунікаційні технології при проведенні дистанційних занять за допомогою майданчиків Zoom, Teams, Skype [3]. Завдяки чому з’явилася можливість удосконалити стандарти освіти.

Говорячи про актуальність дистанційної освіти, що виникла у зв’язку з епідеміологічною обстановкою викликаної поширенням COVID-19, варто відзначити систему штрих кодів. У даному випадку використання цифрових технологій дозволяє суспільству певною мірою за допомогою використання порталу Дія реалізовувати конституційні права, з наданням відомостей про вакцинацію, вільно відвідувати громадські місця.

За допомогою запровадження цієї системи держава оберігає здоров’я громадян та забезпечує безпеку, реалізуючи конституційне право громадян на охорону здоров’я, прописану у статті 49 Конституції України.

Якщо розглядатимемо вплив процесу цифровізації на зміст Конституції, її норм, які встановлюють права, свободи та обов’язки людини та громадянина, то зіткнемося з новим, відмінним від попереднього поняттям «Цифрової Конституції». Саме воно більшою мірою цікавить правознавців, науковців та юристів. Його суть полягає в регулюванні дії самого Інтернет-простору та поведінку у віртуальному просторі шляхом закріплення відповідних норм у законодавстві.

З поширенням мережі Інтернет та незупинним процесом удосконалення сучасних технологій, проблема реалізації захисту прав, що стосуються приватного життя, стає все гострішою.

Насамперед це викликано відсутністю у законодавстві легального сформульованого законодавцем визначення «таємниці приватного життя», а також відсутність поняття «приватне життя». Дані поняття є оцінною категорією.

Конституція України проголошує право особи на захист честі та доброго імені, закріплює неприпустимість збору, зберігання, використання та поширення інформації про приватне життя особи без її згоди. Проте постійна реклама, що виникає на основі Інтернет запитів і контенту, що цікавить, спам- дзвінки та повідомлення, щодня порушують конституційні права тисяч громадян країни.

Формулювання конституційних норм не виключає встановлення орієнтирів для можливого втручання держави в особі її уповноважених органів та посадових осіб.

Зазначимо, що цифровізація суспільних відносин у межах сфери конституційного права полягає у переведенні інформації з друкованої та матеріальної в електронну форму - цифрову, при реалізації закріплених Конституцією України фундаментальних прав людини, у створенні нових інститутів і правових моделей, яким необхідно надати законодавче регулюванню.