• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану

Реалізація права людини на судовий захист в умовах воєнного стану в Україні

З проголошенням України демократичною державою право кожного на судовий захист стало одним із фундаментальних прав людини, гарантованих на конституційному рівні. Закріплене в конституціях більшості сучасних розвинутих демократичних держав, це право посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини та є необхідною умовою існування правової держави.

Судова форма захисту є вищою, порівняно з іншими, несудовими, засобами, формою захисту суб’єктивних прав, свобод і законних інтересів, яка забезпечує всім зацікавленим особам максимум процесуальних гарантій. Тому право на судовий захист є засобом забезпечення передбаченої законом можливості людини звертатися до органів правосуддя по захист її прав і законних інтересів. Своєю чергою, правосуддя як функція судової влади посідає особливе місце у системі гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів, а доступ до нього є невід’ємною складовою права на звернення до суду та необхідною передумовою його реалізації [1, с. 162].

Правосуддя, що здійснюється судами, є найбільш надійним і цивілізованим способом захисту прав і свобод людини та громадянина, а судова форма захисту прав і свобод людини є найбільш демократичною й максимально пристосованою до повного, усебічного й об’єктивного виявлення фактичних обставин і причин виникнення різноманітних спорів, учинених правопорушень і встановлення істини у справах, що знаходяться на розгляді в судах. Суди наділені всіма необхідними повноваженнями для того, щоб реалізувати функцію захисту прав і свобод людини в разі їх порушення чи необгрунтованого обмеження [2, с. 189].

Зміст права на судовий захист розкривається через його елементи. Системний аналіз положень Конституції України дозволяє виявити низку норм, які закріплюють право на звернення до суду в окремих випадках:

- право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України);

- право в будь-який час оскаржити в суді своє затримання (ч. 5 ст. 29 Конституції України);

- судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім’ї і права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України) [3].

Правове регулювання права на судовий захист знайшло свій подальший розвиток у Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і в галузевих процесуальних кодексах. Відповідно до ст. 2 Закону: «Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» [4].

Право на судовий захист деталізується у ст. 7 зазначеного Закону: «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України» [4].

Право на судовий захист входить до переліку прав, що захищаються Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. [5]. Виходячи з конструкції ч. 1 ст. 6 Конвенції, можна стверджувати, що в ній закріплені такі елементи права на судовий захист: а) право на розгляд справи; б) право на справедливість судового розгляду; в) право на публічність розгляду справи та проголошення рішення; г) право на розумний строк розгляду справи; д) право на розгляд справи судом, встановленим законом; е) право на незалежність і безсторонність суду [5].

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Окрім того, слід наголосити на існуванні в системі прав людини абсолютних прав людини і громадянина, які ні в якому випадку та за жодних обставин не можуть бути обмежені, навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Вичерпний перелік таких абсолютних прав визначений ч. 2 ст. 64 Конституції України. Такі права є своєрідним «табу» для держави щодо їх обмеження та вимагають від держави виконання нею зобов’язань щодо забезпечення реалізації цих прав. До зазначеного переліку належить і право людини та громадянина на судовий захист (ст. 55 Конституції України).

Водночас, необгрунтованою і незрозумілою видається правова позиція Конституційного Суду України, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 [6]. Зазначивши, що судовий захист передбачає здійснення правосуддя з метою захисту або відновлення порушених оспорюваних прав і свобод, Суд стверджує, що «Право на судовий захист не є абсолютним», проте держава зобов’язана забезпечити доступ до правосуддя в такий спосіб або такою мірою, щоб саму суть цього права не була порушена (пп. 7.2 п. 7 мотивувальної частини Рішення [6]).

Умови воєнного стану, який було введено на всій території України 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного військового вторгнення російською федерацією на територію нашої суверенної держави, значною мірою впливають на всі без винятку правовідносини, реалізацію прав і свобод людини та здійснення повноважень органів влади, у тому числі судової.

У період дії воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», повноваження судів не можуть бути припинені, а частиною 2 статті 26 цього Закону передбачено: «Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається» [7].

Проте, війна та її жахливі наслідки значно вплинули і на реалізацію функцій судової влади, що внесло свої корективи в процеси здійснення правосуддя та захисту прав людини в Україні.

У зв’язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну, активними бойовими діями та тимчасовою окупацією окремих територій призупинили свою діяльність ряд судів у Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Луганській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Харківській та Херсонській областях.

Частина повноважень Вищої ради правосуддя, яка з об’єктивних причин (зокрема, воєнний стан, військові дії) не може функціонувати, відповідно до законодавчих змін до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [4] передана Голові Верховного Суду. Як наслідок, відповідними розпорядженнями Голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності справ про воєнний стан», враховуючи неможливість судів здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах. Водночас, суди, які знаходяться на деокупованих територіях України, поступово починають відновлювати свою роботу.

Таким чином, можна прийти до висновку, що усі органи державної влади, особливо судової влади, є незамінними у механізмі функціонування держави. Це набуває особливої важливості в складні періоди життя суспільства, які вимагають запровадження особливих екстраординарних станів, зокрема воєнного стану. У так періоди судові органи повинні функціонувати безперервно, тому що державним захистом забезпечуються і гарантуються права і свободи людини і громадянина, які закріплені і гарантовані Конституцією України. Зокрема, йдеться про право кожного на судовий захист, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (чч. 1, 2 ст. 55 Конституції України) [3].

Конституційне право кожного на судовий захист є абсолютним та непорушним, а отже має бути забезпечено державою, навіть в умовах воєнного чи іншого складного для існування держави і суспільства стану.

Список використаних джерел:

1. Гаврильців М. Т. Захист законного інтересу як передумова на звернення до адміністративного суду: поняття, сутність, види. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія Юридична. Львів : ЛьвДУВС, 2016. Вип. 4. С. 161-171.

2. Чорна С. З. Роль судової влади у конституційно-правовому механізмі захисту прав і свобод людини. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 186-190.

3. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. ШЬ: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1402- VIII. ШЬ: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.

5. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. ШЬ: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ru/995_004.

6. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк „ІНДУСТРІАЛБАНК“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України від 28.04.2021 р. № 2-р(ІІ)/2021 URL: https: //zakon.rada. gov.ua/laws/show/va02p710-21#Text

7. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 р. № 389-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n199