Конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах воєнного стану
Елементи системи адміністративно-правового забезпечення підготовки громадян України до військової служби
Питання удосконалення адміністративно-правового забезпечення нині є вельми актуальними для ефективної діяльності системи публічного адміністрування за умов правового режиму воєнного стану. Складовою вказаного комплексу питань є підготовка громадян України до військової служби [1, с. 112]. На жаль, багато років вирішенню цієї проблеми не приділялося достатньо уваги як на науковому, так і на практичному рівні, що вимагає сьогодні активізації наукових досліджень за даним напрямом.
Найбільш розповсюдженою змістовною моделлю адміністративно- правового забезпечення є модель, яка складається з елементів, розташованих залежно від їх ролі у вказаній структурі. По-перше, це об’єкт правового забезпечення, тобто ті суспільні блага, які охороняються, зміцнюються та видозмінюються за допомогою адміністративно-правових норм. По-друге, це суб’єкти адміністративно-правового забезпечення, які, відповідно до вказаного вище поділу, складаються з суб’єктів нормотворення та суб’єктів правореалізації. У свою чергу, суб’єкти правореалізації можуть бути розподілені на суб’єктів додержання правових норм, їх виконання, тощо [2, с. 231]. При цьому у діяльності деяких суб’єктів може поєднуватися декілька видів правореалізації, натомість, інші здійснюють лише один вид вказаної правової діяльності.
Співвідношення та взаємодія суб’єктів та об’єктів адміністративно- правового забезпечення будується відповідно до певних правил. Такі правила знаходять своє найбільш кристалізоване відображення у принципах адміністративно-правового забезпечення, якими мають керуватися суб’єкти нормотворчості та правореалізації діяльності під час досягнення мети правового регулювання. Однак самих принципів ще недостатньо для того, щоб побудувати ефективну систему взаємодії суб’єктів та об’єктів правового забезпечення. Така взаємодія має організуватися з урахуванням певного правового інструментарію: за одних умов доцільніше буде використання одних інструментів, наприклад, методів примусу, за інших умов доцільніше застосування дискреційних повноважень суб’єктів правовідносин, за допомогою яких вони можуть самостійно визначати коло та особливості своєї діяльності. Відповідь на питання про те, які саме правові інструменти найбільш доцільно використовувати за певних умов, дає методологія адміністративно- правового забезпечення, яку слід розуміти як сукупність методів, а також концепції та стратегій, відповідно до яких ці методи вироблені.
Як зазначалось вище, важливою частиною адміністративно-правового забезпечення є правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються на підставі адміністративно-правових норм у певній сфері життєдіяльності суспільства і держави. Співвідношення між категоріями «адміністративно- правове забезпечення» та «адміністративно-правові відносини» слід, на нашу думку, розуміти наступним чином: адміністративна правове забезпечення є широкою узагальнюючою категорією, яка включає не лише адміністративно- правові відносини, а й правовий статус їх суб’єктів та об’єктів, причини та умови свого виникнення, найбільш доцільні способи впливу на них, тощо. Отже, адміністративно-правове забезпечення співвідноситься з адміністративно-правовими відносинами як ціле та його частина.
Значущим аспектом проблематики сутності адміністративно-правового забезпечення є вирішення питання щодо критеріїв, за допомогою яких можна оцінити досягнення цілей правового регулювання. Такі критерії створюються окремо в кожній сфері суспільних відносин, якихось універсальних критеріїв, які підходили б для будь-якої сфери, не існує. Це ставить перед дослідниками та практиками досить складне завдання, пов’язане з вибором найбільш оптимальних способів оцінювання нормотворчої та правореалізаційної діяльності.
Структура адміністративно-правового забезпечення підготовки до військової служби за змістовною ознакою може бути розглянута як сукупність наступних елементів: об’єкт, суб’єкти, принципи, методи, правовідносини і критерії оцінювання досягнутого результату правового регулювання.
Об’єкт адміністративно-правового забезпечення підготовки до військової служби - це суспільне блага у вигляді зростання готовності майбутніх військовослужбовців до ефективного вирішення своїх службово-бойових завдань та відповідності їх знань, вмінь та навичок, а також особистісних якостей, умовам військової служби.
Суб’єкти адміністративно-правового забезпечення підготовки до військової служби - це органи публічної влади, військового управління та громадські організації, які у межах своїх статутних цілей здійснюють підготовку громадян до військової служби, відображуючи вказаний процес у своїх правових та нормативних актах.
До принципів адміністративно-правового забезпечення підготовки громадян до військової служби мають бути віднесені дві їх групи: загально- правові та військово-спеціальні. До першої групи належать принципи верховенства права, рівності, гуманізму, демократизму, відкритості, толерантності. Ці принципи притаманні багатьом сферам суспільних відносин, разом з тим вони не втрачають своєї цінності для кожної галузі. До другої групи належать принципи ієрархічності, єдиноначальності, оптимальності, прогнозування, взаємодії. Їх використання значною мірою залежить від того, який суб’єкт адміністративно-правового забезпечення їх застосовує - так, специфіка діяльності суб’єктів, що належать до сил оборони, і особливості діяльності громадських організацій, які можуть брати участь у підготовці до військової служби, можуть мати значні відмінності.
Методи адміністративно-правового забезпечення підготовки до військової служби - це сукупність найбільш раціональних способів та прийомів правового забезпечення, вироблених на основі ідей уявлень про закономірності, особливості та ознаки підготовки до військової служби.
Критерії адміністративно-правового забезпечення підготовки до військової служби - це показники, за якими можна відстежувати якість правового забезпечення у певні проміжки часу, встановлюючи досягнення готовності майбутніх військовослужбовців до виконання службово-бойових завдань.