Кримінологія
§2. Запобігання злочинам у сфері економічної конкуренції
Запобігання злочинам у сфері економічної злочинності в цілому — це складна, багаторівнева і багатопрофільна діяльність, яка здійснюється через застосування профілактичних заходів різного характеру і змісту, спрямованих на нейтралізацію або усунення дії причин і умов економічної злочинності та її проявів.
Політика держави щодо запобігання злочинам у сфері економічної конкуренції передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального, економічного, правового, організаційного та соціально-психологічного характеру, які мають на меті попередження та подолання негативних процесів у економіці, забезпечення її розвитку на цивілізованих ринкових засадах. Ці заходи здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, правоохоронними органами.
У системі цих заходів певне місце займає кримінальне та адміністративне покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань та інших правопорушень. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покарання, яка передбачена в санкції статті 228 КК України, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, які вже вчинили такий злочин.
З метою забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів
суб´єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган — Антимонопольний комітет України.
Правове становище Антимонопольного комітету України визначено Законом України «Про Антимонопольний комітет України», а його діяльність щодо контролю за концентрацією суб´єктів господарювання, розгляду заяв і справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб´єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб´єктів господарювання перед законом і пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб´єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб´єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
1) розглядати заяви та справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами та справами;
2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
3) переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Анти-монопольного комітету України, в межах компетенції;
4) дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію;
5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб´єктів господарювання, об´єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
6) призначати експертизу й експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб´єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
7) визначати наявність або відсутність контролю між суб´єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб´єктів господарювання, що є єдиним суб´єктом господарювання;
8) звертатися до суду з позовами, заявами та скаргами у зв´язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
9) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;
10) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб´єктів господарювання застосовуються такі види відповідальності:
— кримінальна відповідальність за примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції. Винні у вчинені цього злочину, передбаченого ч. 1 ст. 228 КК України, підлягають покаранню у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а за ч. 2 ст. 228 КК України, якщо ті самі дії вчинені організованою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, винні караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років;
— адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи за:
а) антиконкурентні узгоджені дії; невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету або їх виконання не в повному обсязі — у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
б) здійснення учасниками узгоджених дій — суб´єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону; невиконання учасниками узгоджених дій вимог і зобов´язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії — у розмірі до п´яти відсотків доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
в) обмежувальну діяльність, заборонену згідно із ч. 1 ст. 18 Закону; неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами; подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Анти- монопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській діяльності суб´єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції — у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймають виключно Антимонопольний комітет України, адміністративна колегія Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.
Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування.
Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, відшкодовується особою, яка вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Не менш значущим у попередженні цих злочинів має стати підвищення ефективності діяльності всіх правоохоронних органів, а також громадських організацій. У зв´язку з тим, що процес боротьби зі злочинами у сфері економічної конкуренції досить складний, слід залучати до цієї справи науковий потенціал держави з метою розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та діяльності всіх суб´єктів профілактики злочинів. Також постала необхідність у розробці ефективної методики визначення латентної економічної злочинності, в тому числі злочинності у сфері економічної конкуренції, а також єдиної системи обліку відповідних злочинів за видами та галузями, в яких вони вчиняються, що дозволить більш ефективно запобігати таким проявам.
Водночас специфіка відносин у сфері захисту від недобросовісної конкуренції, які за своєю суттю є більшою мірою приватноправовими, ніж публічно-правовими відносинами, а також практика розвитку законодавства про захист від недобросовісної конкуренції європейських країн вказує на те, що подальший розвиток такого законодавства і практики його застосування має ґрунтуватися на активній участі у цьому процесі самих підприємців, організацій підприємницького саморегулювання (на кшталт Українського союзу промисловців і підприємців).
Порівняльний аналіз українського та російського законодавства показує, що на відміну від злочину, передбаченого статтею 228 КК України, що передбачає відповідальність лише за вчинення узгоджених антиконкурентних дій, об´єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 178 КК РФ «Недопущення, обмеження чи усунення конкуренції», охоплює більш широке коло дій, а саме:
— встановлення монопольно високих або монопольно низьких цін;
— обмеження конкуренції шляхом поділу товарного ринку;
— обмеження доступу на товарний ринок;
— усунення з нього інших суб´єктів економічної діяльності;
— встановлення або підтримка єдиних цін.
Кваліфікованою ознакою цього злочину за російським кримінальним законодавством є вчинення його з використанням свого службового стану, або групою осіб за попередньою змовою, із застосуванням насильства чи с погрозою його застосування, а також зі знищенням чи псуванням чужого майна або з погрозою такого знищення чи псування, або організованою групою.
На нашу думку, російський законодавець більш точно сформулював критерії віднесення тих чи інших дій до злочинних, визначивши, які саме дії монополістів суттєво звужують конкуренцію або роблять її неможливою. Водночас ми вважаємо за необхідне накласти кримінально-правову заборону також на різні види зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; обмежувальну та дискримінаційну діяльність суб´єктів господарювання, об´єднань. Тоді до цих найнебезпечніших порушень в економічному житті держави застосовуватимуться не лише заходи впливу АМК, а й кримінальна відповідальність, міць всього правоохоронного механізму, за участю слідчих органів МВС, СБУ, органів прокуратури.
Прагнення України до вступу до Європейської спільноти, вимагає від України дотримання європейських норм права, зокрема тих, що стосуються конкурентного законодавства. Додержання приписів Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. (переглянута в Брюсселі 14 грудня 1900 р., у Вашингтоні 2 червня 1911 р., у Гаазі 6 листопада 1925 р., у Лондоні 2 червня 1934 р., у Лісабоні 31 жовтня 1958 р., у Стокгольмі 14 липня 1967 р., змінена 2 жовтня 1979 р.; набуття чинності для України — 25 грудня 1991 р.), яка у статті 10ЬЇ8 передбачає обов´язок країн — учасників забезпечити громадянам цих країн ефективний захист від недобросовісної конкуренції та містить визначення акта недобросовісної конкуренції у промислових і торговельних справах. Зокрема, ст. 10ЬЇ8 дає визначення недобросовісній конкуренції та наголошує таке:
1. Країни Союзу зобов´язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.
2. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.
3. Зокрема підлягають забороні:
— всі дії, здатні хоч би яким способом викликати змішування стосовно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;
— неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;
— вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.