Кримінологія
§1. Кримінологічна характеристика злочинів в аграрному секторі економіки
Агропромисловий комплекс належить до найбільш важливих секторів економіки України, оскільки його успіхи чи невдачі здійснюють безпосередній вплив на соціально-економічний стан суспільства, рівень забезпеченості населення країни продуктами харчування, а обробної промисловості — сировиною.
Відповідно до Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 р., державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору. Основними її складовими є комплекс правових, організаційних і економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування аграрного сектору економіки, розв´язання соціальних проблем сільського населення та забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій.
До основних пріоритетів державної аграрної політики законодавець відносить:
— забезпечення в сільськогосподарському виробництві за допомогою системи державних організаційно-правових заходів прибутку на авансований капітал, включаючи вартість земельних ресурсів, не нижче середнього рівня по економіці держави;
— створення умов для реалізації та захисту прав селян на землю, формування ринкових земельних відносин, охорони земель;
— посилення соціального захисту сільського населення, встановлення заробітної плати та пенсійного забезпечення працівників сільського господарства не нижче середнього рівня в галузях економіки держави;
— створення рівних умов для функціонування різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі, які сприяють гармонізації інтересів власників та найманих працівників;
— розроблення і запровадження державних та регіональних програм комплексного розвитку сільських територій, удосконалення державної підтримки розвитку підприємництва з метою розв´язання проблеми зайнятості сільського населення;
— державна підтримка розвитку конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва на основі кооперації та інтеграції;
— запровадження сучасних механізмів і методів формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції, продовольства, капіталу, зокрема виробничих ресурсів, та робочої сили;
— державна підтримка суб´єктів аграрного сектору шляхом концентрації державних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку, формування сприятливої цінової, фінансово-кредитної, страхової, податкової та бюджетної політики, забезпечення раціональних внутрішньогалузевих і міжгалузевих економічних відносин;
— створення сприятливих умов для реалізації експортного потенціалу аграрного сектору економіки;
— державна підтримка підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів, виконання наукових досліджень для аграрного сектору;
— створення умов для закріплення у сільській місцевості кваліфікованих спеціалістів сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров´я та побутового обслуговування;
— державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників, які використовують меліоровані землі, особливо щодо утримання внутрішньогосподарських меліоративних систем та оплати електроенергії, що витрачається для подачі води для поливу;
— удосконалення системи державного управління, ефективне поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному секторі.
Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» було визначено шляхи реалізації указаних пріоритетів. Такими є:
1. Розвиток земельних відносин.
2. Формування сприятливого економічного середовища для ефективної діяльності суб´єктів аграрного сектору.
3. Державна політика щодо розвитку ринків продукції сільського господарства і продовольства.
4. Удосконалення системи державного регулювання, ефективне поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному секторі.
5. Комплексний розвиток сільських територій, підвищення соціального захисту і життєвого рівня сільських жителів.
Реалізація положень державної аграрної політики здійснюється шляхом удосконалення нормативно-правової бази, створення відповідних інфраструктури та інституцій, забезпечення заходів з її реалізації фінансуванням з Державного бюджету України та місцевих бюджетів, узгодження з міжнародними договорами України, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України.
Видано також низку указів Президента України, які деталізують та уточнюють деякі питання реформування агропромислового комплексу.
Для узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі формування первинного та функціонування вторинного ринку земель здійснюється відповідне регулювання земельних відносин з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.
Реалізацію державної політики у цій сфері здійснюють уповноважені на це центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування, відповідно, на загальнодержавному та місцевому рівнях.
На загальнодержавному рівні регулюючі земельні відносини державні органи приймають нормативно-правові акти з питань:
— розмежування земель державної та колективної власності;
— реєстрації земельних ділянок як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення, інших об´єктів нерухомого майна та прав на них;
— розподілу та перерозподілу земель;
— розроблення основних засад і способів приватизації земель;
— вдосконалення основних засад справляння плати за землю;
— ведення державного Земельного кадастру;
— організації землеустрою та землевпорядкування;
— здійснення державного контролю за використанням землі власниками та орендарями земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення;
— вирішення земельних спорів тощо.
Державне регулювання на загальнодержавному рівні передбачає застосування економічних важелів впливу на ефективне й екологічно безпечне функціонування ринку земель.
На місцевому рівні здійснюється регулювання з питань:
— перерозподілу та використання земель;
— оформлення та реєстрації прав на землю;
— справляння плати за земельні ділянки;
— здійснення землеустрою та землевпорядкування;
— здійснення моніторингу ринку земельних ділянок;
— виконання інших завдань, спрямованих на розвиток земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.
Приватизація майна підприємств АПК здійснювалась згідно із Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та Державною програмою приватизації на 2000—2002 рр., якими регулювались:
— порядок приватизації майна підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину та виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам;
— порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств;
— порядок приватизації майна підприємств та організацій рибної галузі;
— порядок приватизації майна переробних підприємств лісового господарства;
— порядок приватизації часток (паїв) держави у майні підприємств зі змішаною формою власності;
— порядок приватизації підприємств, створених шляхом викупу державного майна, зданого в оренду, на відкриті акціонерні товариства;
— інші питання приватизації підприємств агропромислового комплексу.
Відповідно до Указу Президента України від 3.12.1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», протянгом 2000 р. проводилося реформування КСП на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб´єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Це право, гарантоване ч. 2 ст. 14 Конституції України, не може бути обмежене рішенням загальних зборів КСП.
Реорганізація КСП проводилась тільки за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів. Рішення загальних зборів членів КСП щодо реорганізації останнього оформлювалось протоколом цих зборів (зборів уповноважених).
На базі реорганізованих КСП створювались суб´єкти господарювання різних організаційно-правових форм: приватні (приватно орендні) сільськогосподарські підприємства, господарські товариства тощо, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.
Особливістю нинішнього етапу розвитку економіки України є докорінні зміни в її аграрному секторі та земельних відносинах. З них найбільш вагомими і серйозними для держави й суспільства є земельна реформа та приватизація об´єктів агропромислового комплексу. Проведення земельної реформи в країні передбачає три основних етапи: роздержавлення та передачу земель сільськогосподарського призначення у колективну власність сільськогосподарських підприємств; паювання земель, які знаходяться у колективній власності, з видачею сертифікатів на право на земельний пай всім членам колективного сільськогосподарського підприємства; третій, завершальний етап — реорганізацію КСП і створення на їх базі нових економічно ефективних сільськогосподарських структур на основі приватної власності.
Однак реформування власності в аграрному секторі економіки супроводжувалось і супроводжується негативними процесами. Допускаються масові зловживання при паюванні земель, незаконні видачі сертифікатів на землю, заниження вартості майна об´єктів АПК, а придатні для використання товарно-матеріальні цінності нерідко передчасно списуються та розбазарюються.
У 2009 р. в аграрному секторі економіки було виявлено 2213 корисливих злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та службових злочинів. Це на 12,7% менше порівняно з 2008 р. У системі АПК у 2009 році виявлено 7 організованих груп і злочинних організацій (проти 11 у 2008 році). Майже у 24% випадків злочини вчинялись групою осіб або групою осіб за попередньою змовою.
Однак якщо злочини в системі АПК мають стійку тенденцію до зниження, то пов´язані з земельними відносинами — навпаки, мають тенденцію до зростання. Їх загальна кількість зросла з 522 у 2002 році до 1683 у 2009, або у 3,2 разу. У 2009 році в корисливих злочинах АПК вони становили 76%, проти 6,5% у 2002 році.
Проведеними перевірками встановлено, що основними порушеннями чинного законодавства під час приватизації є заниження вартості майна, фальсифікація документів, незаконна купівля-продаж акцій тощо.
За даними Держкомзему України, серед правопорушень, які пов´язані з реформуванням земельних відносин, найпоширенішими є самовільне зайняття земельних ділянок. За останні роки вони складають щорічно майже 30% від загальної кількості виявлених порушень земельного законодавства.
Типовим економічним злочином у сільському господарстві є розкрадання врожаю. Понад 60% таких розкрадань припадає на працівників сільського господарства та осіб, зайнятих збиранням, перевезенням і складуванням врожаю. Серед них: водії автомобілів — 25%, службові особи — 10%, трактористи — 8,7%, комбайнери — 5,8%, робітники токів — 4,5%.
Основними способами правопорушень у сфері приватизації землі та АПК є:
— видача фіктивних документів на приватизацію земельних ділянок;
— давання та отримання хабарів за виділення землі для приватизації;
— привласнення коштів, виділених для оплати робіт по приватизації;
— внесення в списки для отримання акцій і в списки пайовиків третіх осіб;
— заниження вартості об´єктів при їх продажу (приватизації);
— внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей;
— привласнення та розкрадання майнових сертифікатів шляхом підробки документів;
— подання до регіональних відділень ФДМУ фальсифікованих документів на безоплатне отримання акцій несільськогосподарських підприємств, що приватизуються, їх неоприбуткування та подальший продаж, міна чи застава.
Подібні грубі порушення діючого законодавства були виявлені контрольно-ревізійним управлінням України, яке тільки у 2000 р. провело 247 перевірок з питань збереження майна колективних сільськогосподарських підприємств під час їх реформування та недопущення порушення законних прав сільськогосподарських виробників на землю та майно. На кожному другому з перевірених підприємств встановлено численні порушення чинного законодавства при розпаюванні землі та майна, зберіганні майна сільськогосподарських підприємств, списанні та реалізації основних засобів на загальну суму 7170,9 тис. гривень.
Основними видами правопорушень упродовж реформування колективних сільськогосподарських товаровиробників були такі:
— реалізація основних фондів і товарно-матеріальних цінностей, що перебували в колективній власності господарств, здебільшого за заниженими цінами. Причому це правопорушення і має тенденцію до зростання;
— незаконне списання основних засобів;
— включення до списків на отримання земельних паїв родичів і громадян, які не є членами КСП;
— порушення законних прав громадян на отримання земельних паїв;
— неповернення іноземних кредитів, отриманих під гарантії уряду на закупівлю сільськогосподарської техніки новими формуваннями, що створюються на базі КСП.