Кримінологія
§1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
Термін «інвестиція» першими ввели в обіг англійці (у розумінні «капіталовкладення»). Це значить довгострокове вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівлю, банківські й інші підприємства в країні або за її межами з метою одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту.
У вітчизняній і зарубіжній літературі інвестиції визначаються як спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання вартості капіталу чи принесення доходу.
Під інвестиційною діяльністю розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, що припускає наявність таких обов´язкових елементів: інвестора, інвестицій, об´єкта інвестиційної діяльності, а також країни, що приймає інвестиції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори визначаються як суб´єкти, що проводять інвестиційну діяльність на теренах України.
З прийняттям Закону України «Про режим іноземного інвестування» поняття «інвестиції» набуло свого законодавчого закріплення. Відповідно до ст. 1 цього Закону іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об´єкти інвестиційної діяльності згідно з законодавством України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До таких цінностей належать:
— іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;
— валюта країни — при реінвестиціях в об´єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об´єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
— будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов´язані з ним майнові права;
— акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
— грошові вимоги та правова вимога виконання договірних зобов´язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
— будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу- хау тощо;
— права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування природними ресурсами, надані відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
— інші цінності відповідно до законодавства України.
При цьому згідно з чинним законодавством іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:
— часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств,
— створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
— придбання, не заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об´єкти власності, шляхом прямого одержання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
— придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
— придбання інших майнових прав;
— в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб´єктами господарської діяльності України.
В Україні створена необхідна нормативно-правова база для здійснення широкомасштабної інвестиційної діяльності. Зокрема, згідно зі ст. 4 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об´єкти різноманітних галузей і сфер народного господарства України, якщо інвестування не заборонено законами України. Виняток складають лише об´єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також такі, що порушують права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави та охороняються законом.
Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди має перед собою визначену мету, яку розраховує досягти шляхом інвестування.
Основними інвестиційними цілями, як правило, є:
— забезпечення, по можливості, найбільш надійного захисту заощаджень від знецінювання; одержання високого поточного прибутку;
— бажання вигідно розмістити кошти з розрахунком на перспективу;
— у короткий термін одержати максимальний приріст вкладених коштів;
— намір забезпечити одночасне досягнення зазначених цілей у різних комбінаціях, із неоднаковими пріоритетами, які даються кожній з них , що прямо пов´язані зі ступенем їхньої ризикованості.
За характером інвестиційна діяльність в Україні є одним з найбільш складних у правовому і фінансово-економічному аспекті проявів господарських відношень. Наявність об´єктів інтелектуальної власності та необхідність їхньої оцінки і захисту, високі фінансові ризики, необхідність створення нової кампанії, питання розподілу продукції і майнових прав самого інвестора тягне за собою необхідність розвитку складного нормативно-правового забезпечення цієї діяльності, що включає як національно-правовий, так і міжнародно-правові аспекти і полягає в наступному.
По-перше, правовий режим іноземної власності визначається передусім внутрішнім законодавством країни-отримувача. Однак не можна не зважати на те, що назване законодавство викликає особливий інтерес зарубіжних інвесторів, оскільки торкається найважливіших для них питань — пільгових умов інвестування і державних гарантій захисту іноземних інвестицій.
По-друге, правове регулювання інвестиційної діяльності здійснюється не тільки основоположним Законом України «Про режим іноземного інвестування», який визначає правовий статус іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями, а й положеннями цілої низки інших законів і підзаконних нормативних актів у сфері інвестиційної діяльності, приватизації, оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності, підприємництва, валютного регулювання тощо.
По-третє, регулювання інвестиційної діяльності здійснюється не тільки законодавством тієї чи іншої країни, а й міжнародними угодами між державами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про режим іноземного інвестування» у випадку, коли міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору. Особливої уваги заслуговують двосторонні угоди про гарантію інвестицій, що укладаються з іншими державами, які експортують капітал. Основна мета таких угод полягає в забезпеченні захисту інвестицій від різноманітних ризиків. На середину 2009 р. Україною було укладено з іншими країнами понад 60 угод про уникнення подвійного оподаткування.
По-четверте, інвестиційному законодавству, як і законодавству з економічних питань у цілому, притаманні непослідовність і нестабільність правових норм, що значною мірою пов´язане зі змінами курсу економічної політики держави.
19 березня 1996 р. Верховною Радою України прийнятий Закон «Про режим іноземного інвестування», що на сьогодні вшосте, починаючи з березня 1992 р., змінює правила для іноземних інвесторів. Основним принципом цього закону є національний режим, тобто рівне відношення як до іноземних, так і вітчизняних інвесторів. Відповідно до цього принципу іноземним інвесторам не повинні надаватися пільги у випадку відсутності аналогічних пільг у вітчизняних інвесторів.