Кримінологія
§2. Причини та умови вчинення злочинів у банківській сфері
Гостра криміногенна обстановка у банківській системі України визначена дією багатьох факторів, які можна поділити на дві групи. Перша з них функціонує на загальносуспільному рівні, Вона включає в себе недоліки, упущення та прорахунки у соціальній та економічній політиці, організації управління народним господарством, функціонуванні органів влади та управління, нормотворчої та правозастосовчої діяльності. Друга група факторів зумовлена специфічними особливостями діяльності банківської системи України, недосконалістю чинної нормативної бази з питань функціонування банківських структур у сучасних економічних умовах, відсутністю комплексної системи внутрішньобанківського документального контролю, контролю за діяльністю підприємницьких структур і комерційних банків. Виходячи з цього, фактори, які сприяють вчиненню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності, можна поділити на економічні, соціальні, організаційно-управлінські та нормативно-правові.
Серед економічних факторів насамперед слід відзначити незадовільний стан економіки, високий рівень інфляції, неплатоспроможність багатьох вітчизняних підприємств.
Економічні фактори є найбільш криміногенними, оскільки вони впливають не лише на банківську сферу, але й на сферу економічних відносин у цілому. Одним з найбільш суттєвих факторів цієї групи можна вважати фінансову кризу, яка призвела до потрясіння всієї фінансово-банківської системи. Поява цього фактора зумовила ряд важливих для кримінології наслідків: по-перше, в сфері банківської діяльності різко загострилася конкурентна боротьба, що призводить до зростання кримінальних проявів, у тому числі банкротств та злісного ухилення від виконання кредиторських зобов´язань; по-друге, без роботи залишилося багато кваліфікованих спеціалістів, які, за визначених умов, можуть стати серйозним резервом для формування злочинного середовища, що спеціалізуватиметься, в основному, на посяганнях на фінансово-банківську сферу.
До факторів економічного змісту, що негативно впливають на сферу банківської діяльності, можна віднести деформацію структури вітчизняної економіки. Вона знаходить свій вираз у тому, що питома вага виробничих галузей економіки значно знизилася, продовжується занепад потенціалу промисловості та сільського господарства, а інвестиції перерозподіляються до невиробничого сектору, особливо торгівлі. У кримінологічному плані така ситуація є досить сприятливою для зловживань у фінансово-банківській сфері, оскільки значну частину банківських операцій складає кредитування не виробників продукції, які, як правило, є надійними позичальниками, а комерційних посередників, що часто заробляють завдяки нерозвиненості економічних зв´язків та кримінальними зловживаннями щодо власних кредиторів.
Вагомим фактором економічного змісту в банківській сфері можна вважати надмірне, майже недиференційоване оподаткування організацій та громадян. Така ситуація стимулює перехід суб´єктів господарювання до сфери тіньової економіки, де мінімізуються податки, але й одночасно зростають ризики кримінальних посягань.
Серед соціальних факторів впливу на злочинність у банківській сфері необхідно виділити загальне падіння життєвого рівня більшості населення та значне зростання майнового розшарування громадян, що значно загострює прояви соціального невдоволення внаслідок порушення задекларованих державою рівності шансів та вирівнювання доходів для підтримання соціальної злагоди у суспільстві.
З точки зору кримінологічного впливу означені соціальні фактори мають важливе значення: по-перше, падіння життєвого рівня основної маси населення та зростання його майнового розшарування призводять до збільшення кількості посягань на кредитно-банківську систему з боку високоінтелектуальних, але малозабезпечених верств населення; по-друге, прагнення до зміни соціального статусу і переходу до більш забезпечених груп ініціює злочинні посягання у сфері банківської діяльності самими банківськими працівниками.
Виділяючи як фактор впливу на злочинність у сфері банківської діяльності недоліки у функціонуванні органів влади та управління, необхідно, насамперед, зазначити, що політична система України все ще знаходиться на стадії становлення і розвитку. Це зумовлює постійний перерозподіл тих чи інших повноважень між різними гілками влади. Вплив цього фактора на злочинність у сфері банківської діяльності полягає в тому, що відсутність стабільності політичної системи призводить до послаблення всіх видів державного та іншого видів контролю, що зумовлює її вразливість щодо кримінальних посягань. Не менш суттєвим політичним фактором є вкрай високий рівень корумпованості органів державного управління.
Сукупність перелічених соціально-економічних факторів у поєднанні з пропагуванням ідеї «що не заборонено, то дозволено», за відсутності досконалої нормативної бази, а також правовий нігілізм створюють умови для криміналізації суспільно-економічних відносин, на підставі чого здійснюється накопичення капіталу незаконним шляхом, концентрація його в руках легалізованих тіньових структур. За цих умов високий рівень злочинності в банківській системі країни може навіть зруйнувати фінансову систему та підірвати економіку в цілому.
Серед проблем організаційно-управлінського характеру насамперед слід виділити відсутність достатньої кількості підготовлених спеціалістів у галузі розробки методології організації банківської діяльності, що негативно впливає на розвиток банківської системи України. Як наслідок — відсутність чіткої концепції структурної побудови системи контролю, взаємовідносин комерційних банків з НБУ, правоохоронними та іншими контролюючими органами. Можливість уникнути відповідальності викликала безліч правопорушень, які створили сприятливе середовище для зловживань у системі комерційних структур у змові з банківськими працівниками.
З організаційно-управлінськими тісно пов´язані нормативно- правові фактори, що сприяють скоєнню злочинів у банківській сфері. Аналіз чинного законодавства і відомчих нормативних актів з питань регулювання сфери банківської діяльності свідчить про те, що практично всім їм притаманні декларативність і дорадчий характер. Механізм виконання та застосування основної частини правових норм відсутній. Відсилка з питань відповідальності до чинного законодавства нерідко умовна тому, що у правових актах, до яких відсилається виконавець, ця проблема не відпрацьована взагалі. Законодавчі та відомчі нормативні акти, які мають регулювати ті чи інші питання у комплексі та утворювати загальний механізм функціонування системи, приймають роздрібно, у зв´язку з чим дуже часто змінюються правила фінансово-господарської діяльності. Це часто призводить до протиріччя у нормативній базі.
Такими недоліками страждають відомчі нормативні акти, видання яких віднесено до компетенції НБУ — правила, положення та інструкції, покликані регулювати великий обсяг питань банківської діяльності. НБУ не видавав комплексні нормативні акти. Окремі правила, тимчасові положення, директивні листи з того чи іншого питання, вирваного із загальної системи функціонування банків, не можуть вирішувати проблему створення єдиної комплексної системи регулювання та контролю за діяльністю операційних банківських підрозділів.
У ході реформування нинішніх економічних відносин та криміногенних процесів, які при цьому виникають, питання вдосконалення законодавства набуває виключної гостроти. Всі ці прогалини є умовами для зловживань у сфері банківської діяльності.